Гора Афон.

Новый Афон. Монастыри Афона.

Гора Афон.

Византийский император Константин Погонат (правил в 668-685) отдал полуостров Айон-Орос в исключительное владение монахов (монахов). В 8 веке греческие отшельники (анахореты) создали на Афоне так называемую монашескую республику. Первый монастырь — Великая Лавра — на Афоне основан в 962-963 годах греческим монахом Афанасием. Со временем на Афоне возникло около 20 укрепленных мужских монастырей, и он стал играть роль большого религиозного центра православной церкви.

Первый русский монастырь — Пантелеймон монастырь — заложен на Афоне 1080 по византийского императора Алексея I Комнина. Украина имела с Афоном тесные

Новый Афон

религиозно-культурные связи. На Афоне находились Антоний Печерский и Иван Вышенский.
Сейчас Афон — религиозный, научный и туристический центр. Управление осуществляют представители монастырей — святая община. Самая высокая юрисдикция принадлежит Константинопольскому Патриархату Греческой православной церкви.
В монастырях Афона хранится около 10 000 греческих, славянских, арабских рукописей, ценные художественные произведения (начиная с 9 века). Сборники до сих пор мало исследованы учеными.
Доступ женщинам на Афон запрещен.

Русский монастырь святого Пантелеймона
Тесные и плодотворные отношения Киевской Руси с Афоном мы видим со времен равноапостольного князя Владимира. Так в монастыре Эсфигмен в конце Х в. был пострижен в монахи будущий великий преподобный Антоний — основатель Киево-Печерского монастыря и родоначальник всего русского монашества. Его духовным наставником был игумен Есфигменового монастыря Феоктист, известный в то время церковный деятель. Печерский патерик свидетельствует, что Антоний на Афоне был дважды, где долгое время подвизался в иночестве. 1013 Антоний, получив благословение игумена Феоктиста, вернулся на родину, поселившись в Киеве. Преподобный Антоний упорядочил монашескую жизнь по образцу, взятым с Афона, и ввел те же правила в основанную им Киевскую обитель.
В Печерском патерику мы находим в рассказе о жизни святого Аммона Затворника. «Преподобный Аммон, по благословению игумена, путешествовал в Святой Афонской Горы, подражая жизни великих отцов».
Первый Русский монастырь на Афоне был также основан во времена князя Владимира и назван в честь Богородицы Ксилургу. Им монахи Киевской Руси владели до 1169. К тому времени количество русских жителей Афона так возросла, что они обратились за своего игумена Лаврентия Священному Кинот Святой Горы с просьбой предоставить им один из Великих афонских монастырей.
Просьба русских монахов было удовлетворено и им передали древнюю обитель святого Пантелеймона, известную затем под названием «монастырь русских», или «киновий Каллимахидив», или просто «Русик» («Русский»). Также в их владении был оставлен и монастырь Ксилургу, но как приписной. Но этот монастырь быстро потерял свой украинский характер. С течением времени он стал российско-украинским, а впоследствии и вовсе российским. В наше время [Когда?] На Афоне, в Русике, в Свято-Пантелеимоновом монастыре, который находится в ведении РПЦ Московского Патриархата, проживает большая часть монахов, является украинский. Игуменом монастыря также украинец, священноархимандрит Иеремия, что несет на Святой Горе послушание уже более 30 лет.
Другой монастырь на Афоне, где жили украинцы, был Ставроникита (Никитин Крест). Основания этого монастыря приходится на 680 год по времени царя Константина Погонат. Позже монастырь опустел и был заброшен, но восстановлен в XVI в. патриархом Иеремией, который поддерживал хорошие отношения с Константином Острожским. Последний не раз предоставлял средства монастырям Святой Горы и потому, по его просьбе, в этот монастырь принимали украинском.
Казацкие и более поздние времена [ред. • ред. код]
На Афонской горе долгое время жил украинский поэт и философ Иван Вышенский (конец XVI — начало XVII вв.) [1]
В XVIII в. снова было обращено особое внимание на Афон, как на спокойное место жизни и подвига. И на землях Пантократового монастыря возникает чисто украинский Скит святого пророка Илии или, так называемый, Ильинский казачий или запорожский. Этот скит основан иеромонахом Паисия Величковского (1722-1794), уроженцем Полтавы. К Паисия начали сходиться монахи, преимущественно украинцы, но и частично молдаване. На Афон понемногу стали прибывали эмигранты, казаки с бывшей армии гетмана Мазепы, желая в молитве и подвиге дожить свой век. Вскоре Паисий вынужден был просить у Пантократового монастыря просторного помещения, — и ему отдали пустую келью св. пророка Ильи. Это было в 1746, и с тех пор на Афоне появился Ильинский казачий украинский Скит. Здесь великий старец Паисий перевел с греческого «Добротолюбие» и произведения основателей христианской аскезы.
В так называемых «формулярах» многих афонских обителей, подающих сведения о каждом монастырского поселенца в XVI-XVII вв., Есть упоминания о монахах, рядом с чьими именами и фамилиями стоит и слово «казак». Такие же надписи мы находим на черепах в погребальных костница монастырей.
Когда речь идет о афонское монашество XIX-XX вв., Обращает внимание количественная характеристика в +1913 суммарное количество монахов украинском и русских составляла 4800 человек, которые жили в Пантелеимоновом монастыре, Андреевском и Илинському скитах, а также в 82 келейных обителях. Количество монахов-греков составляла в то время 3600 человек. Это при том, что до 1830 года на Афоне не осталось ни одного украинского монаха.
В том же 1913 году, по некоторым сообщениям, в среде русских монахов Афона имело место украинского-российское противостояние на национальной почве [2].
Посещение монастырей [ред. • ред. код]

Знак с перечнем запретов на границе Афона в Франгокастро

Причал в Уранополис
Посещать Святую гору разрешается, в соответствии с уставом монастырской государства (Типикон), только мужчинам. Женщинам запрещено даже приближаться к побережью. От посетителей, граждан Греции, требуется разрешение — диамонитирио — что представляется Кабинетом по обслуживанию паломников в городе Салоники или подобным же кабинетом в городе Уранополис. Ежедневно выдаются разрешения только для 120 человек.
Иностранные граждане должны иметь при себе разрешение Министерства по делам Македонии и Фракии (также в городе Салоники). В случае пребывания на Святой горе больше месяца также необходима справка Отдела по делам иностранных граждан.
Всем паломникам монахи предлагают бесплатное питание в просторных монастырских трапезных и прибежище в специальных кельях. Также всем паломникам разрешается находиться в храмах во время богослужений и осматривать реликивии, ныне хранящиеся в каждом монастыре. Паломникам рекомендуется заранее позвонить [3] к соответствующему монастыря и сообщить о своем присутствии.
Транспортное сообщение [ред. • ред. код]
С Салоник можно доехать от станции К. Т. Е. Л. (греч. ΚΤΕΛ) до Уранополис ежедневным рейсовым автобусом [4]. По состоянию на 1 июля 2010 года цена билета составляла 11,40 евро (цена студенческого билета — 8,60 евро). С Уранополис ежедневно курсирует два водных такси и одна баржа [5]. Цена билета на баржу, по состоянию на 1 июля 2010 года составила примерно 6 евро. Между Уранополис, и главным портом Афона — Дафни баржа останавливается на причалах Игуменицу, Зографу, Костоманиту, Дохиариу, Ксенофонту, св. Пантелеймону.
От причала Дафни можно доехать автобусом в столицу Афона — города Карьес. С Карьесу, курсируют маршрутные такси до монастырей Афона. Цена такси зависит от количества пассажиров. По состоянию на 1 июля 2010 года стоимость маршрутного такси составляла 40 евро за весь автобус (при заполнении транспорта на 10 человек — цена на поездку одного пассажира составляла 4 евро).
Кроме этого, желающие посетить Афон могут начать свое путешествие от Иериссос и Неа Рода.
Действующие монастыри Афона

 

В скобках указано количество монахов, греческое название и доминирующая нация (если нация не указана, то монастырь греческий). Порядковый номер соответствует месту монастыря в иерархии святогорских монастырей.
Великая Лавра (64) (Μεγίστη Λαύρα)
Ватопед (163) (Βατοπέδι or Βατοπαίδι)
Монастырь Ивирон (71) (Ιβήρων; ივერთა მონასტერი) (грузинский)
Хиландар (92) (Χιλανδαρίο) (сербский)
Монастырь Дионисия (71) (Διονυσίου)
Монастырь Кутлумуш (86) (Κουτλουμούσι)
Пантократор (25) (Παντοκράτορος)
Монастырь Ксиропотаму (25) (Ξηροποτάμου)
Монастырь Зографу (48) (Ζωγράφου) (болгарский)
Дохиар (3) (Δοχειαρίου)
Монастырь Каракал (60) (Καρακάλλου)
Монастырь Филофей (57) (Φιλοθέου)
Симонопетра (94) (Σίμωνος Πέτρα or Σιμωνόπετρα)
Монастырь святого Павла (112) (Αγίου Παύλου)
Ставроникита (42) (Σταυρονικήτα)
Монастырь Ксенофонт (123) (Ξενοφώντος)
Монастырь Григория (107) (Οσίου Γρηγορίου)
Монастырь Эсфигмен (121) (Εσφιγμένου)
Монастырь Пантелеймона (88) (Αγίου Παντελεήμονος или Ρωσικό) (русский) [1]
Монастырь Констамонит (44) (Κωνσταμονίτου)
Скиты [ред. • ред. код]
Кроме монастырей на Афоне в основном из числа монастырских подворий действуют меньшие обители — преимущественно идиоритмни — 15 скитов [6]:
Скит Девы Марии, или Новый скит
Скит святой Анны
Малый скит святой Анны
Скит Святой Троицы
Скит святого Иоанна Претдечи
Скит святого Димитрия
Скит святого Андрея
Скит монастыря Ивирон
Скит святого Пантелеймона
Скит святого Димитрия, или Лаккоскит
Скит Благовещения Пресвятой Богродици
Скит Вогородиця
Скит пророка Ильи — малороссийский скит [1]
Катунаки и Карула

 

Ми з вами зробимо дивовижну подорож в чернечу країну — святу гору Афон.

 

Ніколи жіноча нога не ступала на цей півострів, — так повеліла Божа Матір, охороняючи та спокій ченців. Для православних усього світу гора Афон — одне з головних святих місць, земний уділ Божої Матері.
Свята Гора Афон (грец. Аθως, у Греції — Άγιον Όρος — «Свята Гора») — географічно півострів в Східній Греції, що представляє собою гору заввишки 2200 метрів над рівнем моря. Адміністративно — особлива одиниця Грецької Республіки, самоврядні співтовариство 20-ти православних монастирів у безпосередній церковної юрисдикції Константинопольського Патріархату (з 1313 року). На відміну від решти частини Константинопольського Патріархату, на Афоні використовується виключно юліанський календар (старостильний), у тому числі в адміністративних документах.
Вузький гористий півострів (східна частина широкого Халкідікского півострова), що вдається в Егейське море, кілька на схід від Салонікської затоки, 40 ° 40 ‘с. ш., 24 ° сх. д. Довжина півострова близько 60 км, ширина від 7 до 12 км; площа — 335,637 кв. км. Висота власне гори Афон — 2033 метра. Клімат — субтропічний, з м’якою дощовою зимою і жарким літом.
Майже весь півострів, за винятком південного піку і прилеглих до нього скель, покритий багатою субтропічної рослинністю: тут ростуть різні дерева, почасти фруктові, лимони, апельсини, груші; цілі поля засаджені виноградом.

Майже двохтисячорічна історія християнства на Афоні увібрала в себе багато великих імен і подій. У I столітті, через кілька років після Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, промислітельное явище визначило долю і майбутню історію Афонського півострова: його відвідала Пресвята Богородиця.

За переказами судно, на якому Вона відправилася разом зі святим апостолом Іваном Богословом і їх супутниками на острів Кіпр на запрошення кіпрського єпископа Лазаря Чотириденного, бурею було віднесено до Афону. Звертаючись до зустрічає її з благоговінням місцевим жителям, які дізналися, що до них прибула Матір Бога — Ісуса Христа, Пресвята Богородиця, як пише святий Стефан Святогорець, вимовила:

«Місце це нехай буде Моїм жеребом, який даний Мені Сином і Богом Моїм! Хай побуде благодать Божа на місці, і будуть на живуть тут з вірою і благоговінням зберігають заповіді Сина і Бога Мого! .. Сему місцю Я буду Заступниця і тепла про нього Заступницю до Бога ».

Згадки про перші ченців-подвижників Афона відносяться до IV століття. У VII столітті після мусульманського вторгнення в візантійські області — Сирію, Палестину, Єгипет, вже багато пустельників і ченці перебралися на Афон. Візантійський імператор Костянтин IV Погонат (668-685г) віддав півострів в повне розпорядження ченців, і тут почали виникати невеликі монастирі. У 681 році в одній з афонських печер оселився святий Петро Святогорець (близько 734г.), Один з перших відомих ісихастів і прожив там 53 роки.

У 1846 році 3 людини ходили на верх Афона, і зайшли в печеру, де колись рятувався преподобний Петро Афонський. Вони дізналися, що в ній живе якийсь пустельник, але самого його побачити не сподобилися: бо почувши, що йдуть люди, він вийшов геть. Вони подивилися його майно: одна ікона, чотки, горня води і трава для їжі; хліба не малося; ложе — гола земля.
По цій вузькій смужці землі ступали колись ноги Матері втілився Бога, і Її благословення досі невідступно перебуває на Святій Горі. Тут, починаючи з IV століття, не припиняються чернече життя і молитва. Всього лише 60 кілометрів у довжину, — а скільки святинь зосереджено на цьому чудовому півострові! Скільки в кожному монастирі, в кожному скиту чудотворних ікон і мощей найбільших православних святих!

 

Фреска прпд. Петра Афонського.

Як розповісти про сокровенне? Про те — чого не помацати руками? Як допомогти читачеві відчути яка охоплює з усіх боків благодать Святого Духа, якою дихають повітря і навіть камені цього невеликого клаптика суші, з трьох сторін оточеного водою? Дійсно, де ж ще, як не на Афоні, відчути благодатне дотик Духа Божого?

Скільки тут мощей безвісних афонських ченців, які присвятили Богу все своє життя без залишку. Їх тисячі, немає — їх десятки, їх сотні тисяч! Тільки в XI столітті, наприклад, в 180 афонських монастирях трудилася більш 50000 ченців. П’ятнадцять століть народжувала ця земля зовсім особливих, якісно нових людей. Через послух, смиренність і молитву відбувалося очищення людини, її перехід у нову якість, в «нову тварюка» (2 Кор. 5, 17). Це було справжнє духовне народження понад Духом Святим. Перероджувалася душа подвижника.

Що ж відбувалося з плоттю тих, хто все своє життя присвятив наживанню Духа Святого? Їхні тіла за життя, і після смерті були і залишалися джерелами «води живої» (Ін. 7, 38), що виливають благодатні енергії Святого Духа. Ось чому навіть сухі кістки померлих праведників здатні зцілювати і передавати освячуючу благодать Божу не тільки людям, але і всьому навколишньому простору.

 

Довелося зазнати насельникам Святої Гори і важкі випробування. Так, 1205 року Афон був окупований і розорений лицарями IV Хрестового походу, а в 1259 і одна тисяча двісті вісімдесят п’ять роках він знову піддався нападам латинян, з 1307 по 1309 його захоплювали і грабували католики-каталонці. Після падіння Константинополя в 1453 році Афон переходить під владу турків, які обклали Афонцев грошової даниною, не торкаючись, втім, внутрішнього духовного життя обителей.
Багато разів Афон піддавався набігам і розорення від піратів, розбійників і сарацинів, що призвело до необхідності зведення навколо монастирів високих кріпосних стін і сторожових веж, неодноразово обителі страждали і від страшних пожеж.

 

У 1821 — 1829 роках, після того, як ченці підтримали грецьке визвольне повстання, на Афон були введені турецькі війська. Лише заступництво російського імператора Олександра I і перемога Росії у війні з турками вберегли монастирі Святої Гори від повного розграбування.

Афон знаходилося під владою Туреччини до перемоги греків в Балканській війні 1912. З 1913 року Афон увійшов до складу Греції, будучи цілком автономним у своєму внутрішньому житті, і управляється центральним соборним органом — Священним кінотему.

Конституційно-правове становище і адміністрація св. гори Афон.

 

Герб Палеологів на прапорі Вселенської Патріархії, використовуваному на Афоні.
У 676 році імператор Костянтин Погонат передав весь півострів у вічну власність населяють його ченцям.
До XVII століття управління Афона носило монархічний характер і здійснювалося Протом (Πρώτος).
Діюча конституція Святої Гори — Статутна Хартія Святої Гори Афонської 1924 року, ратифікована 10 вересня 1926 і має силу державного закону Греції. Особливий статус Святої Гори закріплений в статті 105 діючої конституції Греції.
Статут, згідно своїй останній статті (ст. 188), «виникає з імператорських золотих булл і Типік, патріарших сігілл, султанських фірманів, що мають силу загальних постанов і найдавніших чернечих положень».
Згідно зі Статутом, вищий законодавчий і судовий орган монастирського управління Святої Гори — Надзвичайна двадцатічленное збори, складене настоятелями всіх 20 монастирів; збирається двічі на рік: через 15 днів після Пасхи і 20 серпня (ст. 43 Статуту) в адміністративному центрі — Карее (Καρυές). Виконавча влада на Святій Горі здійснюється Священним Собором (кінотему), що складається з 20 членів (антіпросопов), кожен з яких представляє свій монастир. Розпорядча влада — окремий комітет (Священна Епістасіі) з 4-х «спостерігачів» (επιστάτης), склад якої змінюється щороку першого червня. Кожен монастир буває представлений в Епістасіі в один з 5 років поряд з третім іншими в його групі монастирів. Старший член Епістасіі (монах, який представляє старший у групі монастир) іменується протоепістатіс або назир.
Хоча в Греції є єпископ з титулом «Іерісси, Святої Гори і Ардамеріона» (грец. Ιερισσού, Αγίου Όρους και Αρδαμερίου; з 1981 року — митрополит Никодим (Анагнасту)), титул має суто історичний характер і ніякої церковно-канонічної влади на Святій Горі даний єпископ не має. Стаття 5 Статуту говорить: «Не дозволяється поминання нікого іншого, крім імені Вселенського Патріарха». Хоча в Пантелеймонівському монастирі при Патріархові Пимене практикувалося приношення імені останнього на богослужінні, подібне було прямо заборонено в кінці 1980-х років.
Грецька держава на Афоні представляє губернатор, що знаходиться в підпорядкуванні Міністерства закордонних справ Греції. При ньому є невеликий штат адміністративних співробітників і поліцейських. Його основний обов’язок — спостерігати за дотриманням цивільного законодавства.
У Карее знаходиться найдавніший, за переказами заснований в 335 році Костянтином Великим, храм Успіння Пресвятої Богородиці, неодноразово сильно страждав від руйнувань.

 

У ньому збереглися фрески XIVвека. Святиня храму — чудотворна ікона Божої Матері «Достойно єсть».
Стаття 186-я Статусу говорить: «Відповідно з давнім звичаєм, забороняється для будь-якого жіночого істоти ступати на півострів Святої Гори».

У кінотему представлені всі 20 великих монастирів Афона.
Ченці, офіційно проживають на Афоні, повинні мати за афонським статутом, який входить до Конституції Греції, грецьке громадянство. Однак нині чисельний склад афонського чернецтва сильно скоротився в порівнянні з початком XX століття, коли на Афоні проживало до 10000 ченців різних національностей, причому російські серед них переважали.
На літо 1998 року в двадцяти афонських монастирях було зареєстровано всього 664 ченця. З урахуванням послушників, келліотов і ченців на подвір’ях Кареі і на Арсанию (пристанях) число Афонцев становить порядку 1000. Зауважимо, що навіть під час катастрофічного зубожіння і занепаду середини XVII століття на Афоні залишалося тисячі п’ятсот ченців. На початку ж XX століття тільки в російській Свято-Пантелеймонівському монастирі проживали близько 1900 осіб і одночасно зупинялися до 1000 паломників з усіх куточків Росії.

 

Що таке Афон

Афон це духовна школа, школа смирення і покаяння. Сучасні старці часто радять відвезти зі Святої Гори не тільки сувеніри та подарунки близьким, але й рішення змінити себе, почати боротьбу зі своїм «старою людиною». На Афоні покаяння переживається як основа християнського життя.
Bсему християнському світу відомо, що Свята Афонська Гора знаходиться під особливим заступництвом Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії і що це місце призначене Їй долею для проповіді євангельського слова. Істину цю завжди визнавали православні, її визнають також і іновірних і навіть невірні.
Житія багатьох святогорських подвижників доводять любов ігуменом Святої Гори і Її турботу про тих, хто присвятив себе чернечого життя на Афоні. За державной Її волі це місце призначене до кінця світу, як кажуть місцеві перекази, виключно для чоловічої чернецтва.
Завантажити збільшене зображення. 1000 x 669 px. Розмір файлу 141 498 b.
Загальний вигляд Афона
Загальний вигляд АфонаСвятой Горою Афон називається східна частина грецького півострова Халкідікі, що омивається водами Егейського моря. Він має довжину 57 км, ширину від 8 до 12 км і займає площу в 332 кв. км. Гірський хребет півострова, маючи у перешийка, яким він з’єднується з грецької провінцією Македонія, незначну висоту, далі поступово піднімається вгору, і закінчується гірським піком висотою 2 033 м. Це і є гора Афон (по-грецьки Афос), що дала назву всьому півострову.
Спосіб життя на Афоні не підпорядковуються мирськими законами. Афон населений мужами, яких не задовольняє нічого, що може запропонувати світ; вони прагнуть до більшого, ніж матеріальні блага і земні краси. У пошуках цього більшого вони і вирушили на Гору Афон, де кінчається земля і починається Небо. Завдяки багатотерпеливості і щоденним подвигам, вони знаходять шукане і живуть так, маючи найбільший скарб. І скарб це — цей шматочок Неба — зберігають до кінця земного життя.
На Святій Горі мужі ведуть ту нове життя — життя, що дає їм передчуття майбутнього блаженства. Душі їх надихаються думкою про вічність, яка, немов вічна весна, підбадьорює і втішає, коли стає по-зимовому важко.
Архімандрит Херувим (Карамбелас) «Сучасні старці Гори Афон»
В даний час Афон — головний центр і оплот східно-християнського чернецтва. У зв’язку з цим цілком виправданий інтерес до нього не тільки православних, але і всіх людей, які мають крім матеріальних і духовні інтереси. Безліч гостей з усіх куточків земної кулі щорічно відвідують Святу Гору. Їх значна частина під враженням від побаченого в тій чи іншій мірі змінює своє життя, а деякі навіть залишаються на Афоні, стаючи на шлях чернецтва.

«Тисячолітнє чернече царство! .. Афон — сила, і сила охоронна, сенс його є« перебування », а не рух, Афон споглядає, а не кипить і рветься. Але він сповнений християнського пахощів, тобто милості, а не закону; любові, а не загрози. Афон не похмурий, він світлий ».
Борис Зайцев (1928 р)
Завантажити збільшене зображення. 1000 x 664 px. Розмір файлу 120304 b.
Літургія
ЛітургіяАфон завжди був відкритий світу. Свята Гора не тільки охоче приймала прочан, а й дала Церкви патріархів, єпископів, вчителів, проповідників, духівників, письменників. Але головна заслуга Афона полягає в тому, що він зіграв ключову роль у збереженні чистоти Православ’я. Якщо уподібнити Церква організму, то Афон був легкими, через які очищалася кров, забезпечує його життєздатність. Це гора не випадково була названа Святий, адже своїми подвижницькими працями люди освятили тут навіть камені. Афон — це унікальна спроба жити за Євангелієм, до останньої букви і без компромісів присвятити себе Богу і виконанню Його заповідей.
Нехай ніхто не називає ченця ні позбавленим любові до родичів, ні людиноненависником, ні непатріотичним: це хула! Не буває ченця, байдужого до єдиноплемінникам: такого ми вважали б позбавленим всілякої чесноти. Але він йде в пустелю, щоб опинитися ближче до міг спасти і, молячись в якому-небудь темному куточку своєї Келлі, разом з Богом править світом, по Апостолу, і допомагає своїм і всьому своєму народу любов’ю — найдієвішим способом.
Феоклит Діонісіатскій «Никодим Святогорець»
Стародавні афонські монастирі зберігають незліченні багатства: чудотворні ікони і мощі святих угодників Божих. Але не менше багатство — заощаджені в цих оселях тисячоліття духовного життя славної Візантії та інших православних народів: сербського, болгарського, румунського і, звісно, ​​російської.
На Афоні єдність Православ’я постає у всьому його різноманітті. Мабуть, головна мета поїздки на Афон це дотик до живої традиції. Адже тут можна не тільки поклонитися Святинь і чудотворним іконам, а й познайомитися з сучасними подвижниками і старцями, отримати від них духовну допомогу.
Наші співвітчизники завжди з особливим трепетом і любов’ю тяглися до цього місця, відзначеному печаткою Небесної чистоти. Кілька десятиліть Афон був недоступний для російських прочан, нині ж Божа Матір знову дала нам можливість відвідувати Святу Гору. Однак багатьом здається, що здійснити це благочестиве бажання неможливо. І дарма. Насправді ж паломництво на Святу Гору цілком здійсненно, аби на те було Боже благословення. Це видання має на меті допомогти підготуватися до далекої подорожі, уникнути можливих помилок, а також зорієнтуватися на самому Афоні.

Церковний переказ повідомляє, що християнство на Афоні проповідувала Сама Матір Божа, що дала обітницю про Своє наділі:

Благодать Божа хай перебуває на місці, і будуть на перебуваючих тут з вірою і благоговінням і додержують заповіді Сина і Бога Мого. Потрібних до життя на землі блага будуть їм з малою працею в достатку, і життя небесна підготувала їм, і не збідніє милість Сина Мого від місця цього довіку. Я ж буду Заступниця місця оцього і тепла про нього Заступницю перед Богом.

 В очікуванні воскресіння

В очікуванні воскресенія Поістіне незліченні чудеса Богородиці, що трапилися з ченцями і паломниками на Святій Горі на протязі її багатовікової історії. Причому це були не тільки чудеса, що відбулися в переломні історичні моменти і вирішили долю Афона, але і допомогу Пресвятої Богородиці в повсякденних, на перший погляд, неважливих пригодах.
Ні, мабуть, жодного афонського ченця, який не бачив би в Богоматері свою головну заступницю, відраду, надію і розраду. З «Достойно є» починається навчання афонських півчих, Богородицю зображують у своїх перших роботах іконописці і різьбярі, Її шановані ікони є в кожному монастирі, скиті і келії.

Цю близькість Пресвятої Богородиці відчувають і паломники.

Гора Афон

Афон це духовна школа, школа смирення і покаяння. Сучасні старці часто радять відвезти зі Святої Гори не тільки сувеніри та подарунки близьким, але й рішення змінити себе, почати боротьбу зі своїм «старою людиною». На Афоні покаяння переживається як основа християнського життя.

Одного разу одного старця запитали:
- Що таке Афон?
На що він відповів:
- «Радість буває на небі про одне кається грішника». Тут багато таких розкаюваних.

Несучі радість сльози покаяння — головний урок Афона і його спосіб життя. Тут чи зустрінеш людину, яка вважає себе благочестивим, наскільки б побожний він не був насправді.

Віра в безсмертя душі, в те, що «ми знаходимося на землі, щоб вірою, покаянням і хрестом вбити убившую нас смерть» [1] зумовлює всі дії ченців.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *