Володимир Івасюк — український патріот, композитор. Пісня «Червона рута».

4 березня і 22 травня (у дні народження і похорону Володимира Івасюка , автора легендарної «Червоної рути») біля пам’ятника українського композитора завжди людно і безліч живих квітів.

Володимир Івасюк — український патріот.

Вранці  24 квітня 1979-го 30-річний український патріот-композитор Володимир Івасюк, як і зазвичай, поквапився до консерваторії, а додому вже ніколи не повернувся. Його понівечене тіло знайшли через три тижні у Брюховицькому лісі, що під Львовом.

Галина і Володимир Івасюки 1971р

Володимир був першою дитиною у родині педагогів Михайла та Софії Івасюків. «Нашу домівку заповнює сліпуче весняне світло і музика дитячого голосу, що диктує нам закони, яких ми повинні дотримуватися. Відчуваю болісно-приємний щем від кожного доторку ручки дитини. Десь у глибині свідомості щось постійно промовляє, що ця земля, небо, ліси, сади, хати, вулиці містечка, обличчя людей, їх душі повинні стати кращими, бо мій син буде їх споглядати, линути до них, милуватися ними», – читає мені, гортаючи «Монолог» Михайла Григоровича Івасюка, пані Галина і наголошує, що про все найважливіше й найцікавіше Володя дізнавався від Тата.

Дружба між ними, яка народжувалась із самих початків Володиного життя, була непорушною та ніжною. Батько й син любили, поважали, цінували один одного, допомагали один одному в усіх справах. Саме батько прищепив йому любов до музики, більше того, зініціював відкриття у Кіцмані, де тоді мешкали Івасюки, музичної школи, де Володя вчився  по класу скрипки. Вже пізніше саме батько купував  платівки Маріо Ланца, Енріко Карузо, Поля Моріа, Франко Пурселя, Тома Джонса, Адріано Челентано, Карела Готта, Мікі Євремовича, аби розвивати в дітей смак до гарної музики.

І саме він наполіг, аби Володя, попри абсолютний слух і шалений потяг до музики, вступав до медичного інституту (зайвих знань не буває!), і не помилився, бо лікарська наука давалася синові легко. Зрештою, життя все розставило на свої місця…

Могила Володимира Івасюка завжди встелена живими квітами

Володимир Івасюк жив у чотирьох вимірах – Композитор, Поет, Художник, Людина. Всі його друзі (і поети, і музиканти) стверджують, що віддати перевагу тільки одній рисі Володі важко, рівно як і нелегко знайти кожній точне роз’яснення.

На фоні радянської консервативної естради поява Івасюка стала справжнім вибухом – Володя запропонував нові ритми, нову гармонію. Був постійно в русі: писав пісні, вчився, робив аранжування, зустрічався із слухачами, був присутній на записах своїх пісень, виступав у радіо- і телепрограмах. Він мав чим гордитися – на нього у двадцять років впав тягар шаленої популярності.

У тодішній пресі повідомлялося, як цікавилися люди творчістю молодого композитора з Буковини: «Пишут из Аральська, Новосибирска, Керчи, Уссурийска, Бийска, Омска, Владимира, Смоленска, Кзыл-Орды… Из городов и сел Московской области, Алтайського края,  Узбекистана, Казахстана, Латвии, Коми АССР». У такі ще незрілі літа не кожна молода людина змогла б витримати славу і не потрапити під укіс солодких, спокусливих хвиль і вітрів, але він завжди відсував себе ніби на другий план – був надзвичайно скромним і тактовним у спілкуванні. Бо для нього основними були творчість і важка щоденна праця. Бо знав, з якого він коріння, і це завжди світилося в ньому.

Він дав добрий урок сучасникам, своїм ровесникам, як треба оберігати своє й не потрапляти під затуманення чужим – завжди стояв на тій позиції, що не варто рушати за тридев’ять земель, за далекі моря у пошуках чогось нового та оригінального, а шукати і знаходити тут, біля свого першоджерела, і, головне, бути гідним, вартим того джерела.

«Недаремно в нього були голубі очі, – згадує поет Юрій Рибчинський. – Такі були тільки в нього, а ще бувають у маленьких дітей, коли ті дивляться у весняне небо. Коли він пішов від нас, неба стало менше, і саме небо зменшилось на одну зірку. Але на землі він залишився назавжди, поки живуть його пісні – а їм судилось довге життя, тому що на Суді Вічності, коли говоритимуть про наш Час, змалювати портрет Часу без Володиних пісень, без його голубих очей буде неможливо».

Chervona Ruta — Zinkevych, Yaremchuk, Ivasyuk

В. Ивасюк «ВОДОГРАЙ» и Смеричка Л. Дутковского

Український композитор Володимир Івасюк не вчиняв самогубства, його насправді вбив КДБ. Про це стало відомо після поновлення у 2014 році Генеральною прокуратурою України розслідування обставин справи. Про це інформує «Преса України».

Прокурор Львівської області Роман Федик заявив про те, що слідчі прокуратури нарешті довели, що відомого композитора та співака Володимира Івасюка насправді вбили співробітники КДБ.

«Слідчі прокуратури зібрали безперечні докази того, що у 1979 році співака Володимира Івасюка вбили співробітники КДБ. Коли тіло улюбленця народу знайшли у Брюховицькому лісі, радянська влада поспішила визнати, що Володимир Івасюк вчинив самогубство. Люди відмовлялися в це вірити. У 2014 році Генеральна прокуратура поновила розслідування цієї справи. Сьогодні можу заявити, що нам вдалося знайти свідків та беззаперечні докази вбивства Володимира Івасюка працівниками КДБ. Оскільки справа стосується працівників спецслужби колишнього СРСР, матеріали розслідування ми передали військовій прокуратурі», — повідомив прокурор.

Громадські діячі уже встигли висловити свої думки із вказаних заяв прокуратури. Зокрема, народний депутат Олександр Бригинець із цього приводу зазначив: «Як камінь з душі впав… Всі знали, що ніякого самогубства не могло бути, але тепер це доведено. Івасюк справжній геній, мученик і Герой. Слава Івасюку! Слава Україні! Ганьба Путіну з його КГБ!».

В свою чергу, українська поетеса та публіцист Оксана Забужко назавала це справді «сенсаційною новиною».

«Зроду-звіку нічого подібного не читала. І ніхто не читав — за весь час існування «умовно-незалежної» української держави це буде ПЕРШИЙ такий процес (досі всі такі вбивства, на пам’яті всіх живих поколінь, були «ідеальні», «не докажешь» — від Василя Симоненка й Алли Горської до Чорновола, Ґонґадзе і снайперів на Майдані…) Аж біблійним чимось повіяло, їй-Богу: сповняються строки, переповнилася чаша беззаконь… Ще трохи — і каміння возопіє, і калинова сопілка озветься дівочим голосом… Рушила крига?.. Благослови, Господи!», — зазначила Забужко.

Нагадаємо, Володимир Івасюк — один із основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Мертвим композитора знайшли 18 травня 1979 р. Слідство висунуло версію, що Володимир ще «не набув душевної рівноваги» після лікування у Львівській обласній психіатричній лікарні й покінчив життя самогубством.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *