Герої не вмирають! Герої України посмертно — загиблі українські військові в АТО. Хрест Ісуса захищає Україну.

Хрест Ісуса захищає Україну.  Погибшие солдаты в зоне АТО. Сценарій до вшанування загиблих героїв АТО. Урок — реквием по погибшим в АТО.

Герої не вмирають! Вічна память Героям України і їх душам — Божого Милосердя і Неба з Ісусом!

Боже Милосердя для душ загиблих патріотів України

 

Святий апостол Юда — Тадей допомагає в безнадійних обставинах життя… Молитва до св.Юди-Тадея…

 

 

 

Включіть це відео — передавайте всім знайомим — включайте щодня по всій Україні — і прийде мир!!!

 

 

 

 

 

 

 

 

Святий Миколай заступник і чудотворець

 ЗАГИБЛІ ВІЙСЬКОВІ ПАТРІОТИ УКРАЇНИ ВІДХОДЯТЬ ДО ЛИКУ СВЯТИХ ВОЇНІВ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

За  допомогою до Ісуса! Важливо сповідь і св.Причастя щонеділі!

Загиблі воїни в зоні АТО

Погибшие солдаты в зоне АТО

 

Вічна память жертвам тероризму

Список загиблих українських військових в АТО (груз 200 з АТО)

 Видео прощания с погибшими

Книга пам’яті загиблих - http://memorybook.org.ua/

Памя’таємо тих хто воював та загинув за Україну : Збройні Сили, Національна Гвардія, Державна прикордонна служба, Служба безпеки, Міністерство внутрішніх справ, Територіальні батальйони, Інші служби  

Список загиблих під Дебальцево. Вірші про загиблого героя АТО.

Сценарий урока-реквиема «Жизнь — как вспышка»

посвященного чествованию памяти Белоруси Владислава,
выпускника Лубенского специализированной школы I-III ступеней №6,
участника АТО

Рекомендовано классным руководителям
общеобразовательных учебных заведений
для использования в практической работе

Урок — реквием «Жизнь — как вспышка»

Цель: познакомить учащихся с трагической страницей нашей истории, рассказать о лубенчанин, выпускника нашей школы Белоруси Владислава, служил и погиб в зоне АТО, отдать дань памяти юному герою и всем павшим воинам;
развивать познавательную активность и эмоциональную сферу — сопереживание за судьбу лубенчан; лелеять чувство уважения к творческому наследию нашего земляка;
воспитывать нравственные принципы, стоечные черты характера (мужество, настойчивость, целеустремленность), чувство гордости за свой народ, национальное сознание и патриотизм; вынести уроки толерантности и невозможности решения конфликтов с помощью оружия; способствовать формированию гражданской позиции как одного из проявлений духовности нации; дать возможность почувствовать особую ценность мира и спокойствия в мире, важность таких понятий как милосердие, поддержка и сочувствие.

Оборудование: плакаты «И память сердца, и вечный грусть», «И боль священный делим пополам», портреты воинов района, погибших в АТО, мультимедийная система: презентации к уроку Power Point 2003 портрет Владислава Белоруси, аудиозаписи песен (минусовки ), видеоролик, грустные лирические мелодии, свечи, цветы.
На урок приглашены родители Владислава, одноклассники, учительские и школьные общины города, представители Лубенского городского совета, работники гороно, члены литобъединения им.О.Донченка.
Урок ведут учитель и одиннадцатиклассник.
Ход урока

Вступительное слово директора школы
Учитель: Мне приснилось, как солдаты,
Которые не вернулись с боев,
НЕ полегли, а остались жить,
Превратившись в белых журавлей …
Песня «Журавли»
Учитель: Сегодня, когда Украина утопает в слезах от горя, с болью в сердце говорим: «Мы не только не хотим войны, а просим Бога сделать так, чтобы она наконец закончилась. Мы верим в это! »
Ученик: Еще мало лет прошло со времен Великой Отечественной войны, но раны кровоточат до сих пор, сохраняя подвиги отцов и дедов.
Учитель: Сегодня на нашу родную землю пришло новое бедствие — боль потерь в зоне АТО. Почти год мы не можем спать спокойно: опять гибнут лучшие украинцы, цвет нации. Среди них — наши земляки, не задумываясь пошли защищать границы государства.
Ученик: Это не сон, а не синдром бреда,
Эта война не в далекой стране,
Не в Ираке или где-то там в Чечне,
А в вишневой моей Украины.
Именно здесь все ее воины
Восток страны от зла ​​защищали,
Бились насмерть мои земляки,
Кровью землю святую поливали.
Чтобы страна вошла в будущее
Свободная, сильная, без раздоров и войны.
Отдали самое ценное — жизнь,
Украина лучшие сыновья!
Учитель: Многим из них, к сожалению, не суждено вернуться живыми. Они пали навсегда. Среди них выпускник нашей школы Владислав Белоруси.
Память! Горькая память войны! Она никогда не погаснет. Она бередит мозг, возбуждает воображение.
Ученик: Память! Что ты оставила? Слезы матерей? Невест, не долюбилы своих ребят? Поминальный колокол и тепло свечи?
Учитель: Да горят свечи, как болезненный щем о наших героях, которые навечно стали журавлями …
(Звучит «Реквием». Выход юношей в военной форме со свечами памяти)
Ученик: высокой наградой тех, кто уцелел, — жизнь, а для погибших — память.
Учитель: Годы … Сколько бы их не прошлого, не сотрутся имена тех, кто не вернулся с АТЕ. Склоним же головы перед светлой памятью тех, кто отдал свою жизнь, войдя в бессмертие.
Минута молчания

Учитель: В нашей памяьти Владислав Белоруси останется не только хорошим сыном, замечательным другом, товарищем, но и хорошим учеником.
Слово классного руководителя. Презентация
Солнечного осеннего утра 24 ноября 1992 в рабочей семье Виктора Ивановича и Марины Петровны родился Владислав.
Маленький Влад рос энергичным, жизнерадостным мальчиком, с безудержной интересом и жаждой познания.
Свою школьную дорогу начал в Лубенской специализированной школе
I-III ст. №6. Мальчик рос воспитанным и дисциплинированным учеником, физически закаленным юношей, успешно совмещал школьное обучение, помощь родителям по хозяйству и развлечения со сверстниками, находил время для чтения любимых книг. Спокойным и доброжелательным запомнили его учителя и одноклассники.
Сегодня Владиславу исполнилось бы 22 … В День рождения имениннику дарят подарки. Я же тебе, Влад, посвящаю этот стих:
Тебе было бы сегодня — двадцать два,
Веселый праздник с цветами, тортами,
Сошлись бы родные, близкие, детишки …
Не будем праздника, ведь ты не с нами …
Ты, Владыка, герой для всех нас.
Но почему-то только слезы, а не смех
Почетное это звание у нас вызывает
И сердце острой болью обжигает.
Заранее поседела твоя мама,
И слезы всегда на глазах у отца,
А я всем словам проклинаю палача
За то, что так заставил их страдать.
Да сгинет истребитель мой народ,
Утонет в материнских пусть слезах!
Не будет счастья иметь злой урод,
Так безжалостно оказывает этот ужас!
Ты всегда жил, чтобы не причинить боль
Ни родным, ни своим товарищам,
А во время боя ты закрыл собой
Тех ребят, воюющих и ныне там …
Они тебя мстят скаженним врагам,
Борются священную победу,
И верю я: улыбнется судьба нам -
В мире жить сможем!
Ученик: Школу Владислав окончил в 2009 году. Срочную военную службу прошел с октября 2011 по октябрь 2012 года. Однако чувство гражданского долга и высокое сознание не позволили оставаться в стороне от событий, которые начали происходить в государстве. И в ноябре 2013 году он по контракту едет служить в военную часть города Белая Церковь.
Именно в это время Владислав, как никогда ранее, увлекается поэзией, пишет стихи. В них переплелись мотивы радости и печали. Любовь и боли. Будто предчувствуя трагедию, рождаются все новые и новые строки.
Чтец 1: (на фоне мелодии звучит стихотворение В. Белоруси «Мы умирали на войне»)
Мы умирали на войне.
Товарищей теряли.
Мечтали о родных, семье.
И быстро забывали
О всем хорошем на земле:
Что есть любовь и счастье.
Мы все мечтали в теплое.
Но ветер рвал на части
Тела погибших на войне.
Боль, крики, слезы с кровью …
Письмо оставил я тебя.
Оно написано с любовью …
Учитель: Самоходно — атрилерийський дивизион в зоне проведения антитеррористической операции стал последним местом службы этого героического парня.
В историю нашего славного тысячелетнего города 12 июля 2014 отныне вписано черным строкой. Возле села Красная Заря Шахтерского района Донецкой области, защищая Украину, во время минометного обстрела героически погиб наш земляк — солдат военной службы по контракту Вооруженных Сил Украины.
Ученик: Сегодня к нам пришли одноклассники Влада. Его искренние друзья. Чтобы вместе с нами вспомнить о нем и почтить его.
Слово одноклассников
Ученик: Ты, Влад, не гаснет, нам все время мира
Ясным огнем, на луч солнца похожим.
И верим, что Ты среди святых
Находишься там в Царствии Божием.
Учитель: Свои стихи оставил ты нам в наследство.
В них надежда и тревога есть …
Пока мы живем, то знай, земляк,
Тебя память не умрет
Ученики читают стихи Владислава Белоруси:
«Сделал я шаг тебе навстречу»
Сделал я шаг тебе навстречу,
Или шаг назад, потому что это зря,
Не надо быть вместе еще полгода,
И целый год меня перелом.
Я больше не буду грустить,
Ждать встречи в дожде,
Меня лишь муза не оставляет
И заберет меня и стихи …
Отнятые еще с детства,
В удивительный мир, где только сны,
Наступит осень, он освободится,
Придет домой осенью …
«Скучаю, сердечко, и плача»
Скучаю, сердце и плачу,
Дни летят, как журавли,
Когда-то, наверное, я прощу
Тебе одной на всей земле.
И что бы ни случилось в дороге,
С жизненным путем,
Что для нас
Назначил судьбу
И в осаде
Подарил любви время.
И все равно, что ты далеко,
Тебя уповаю весь год,
Как был мороз, так будет жара,
У женщины будет мужчина.
Но все мечты неосуществимы,
А я ненавижу себя,
Так будьте вы благословенны,
Я люблю только тебя.
«Мне так тяжело на душе»
Мне так тяжело на душе,
Я снова пишу грустные стихи,
А в них сердечко мое бьется,
Оно то плачет, то смеется,
Под каждое движение моего пера,
Из памяти все стир.
Ту боль, что вызвало любви
Переживания и страдания,
Не чувствую более его,
Пропало, исчезло, и чего,
Скучаю я, моя любимая,
Какая прекрасная и желанная
Была бы встреча в раю,
И снова стою я на краю
Той пропасти, между нами,
Но есть мост под небесами,
Только крылья подарил тебе,
Той, что не на всей земле.
Так забери меня к себе,
В эту лазурь, в ясное небо,
Где будем только я и ты.
Видеоролик об Украине на песню группы «Океан Эльзы»
Учитель: Нередко в небесной вышине можно увидеть, как внезапно, словно оторвавшись, падает звезда и сгорает молниеносно, не успев долететь до земли. Падающая звезда — это внезапно оборвана чью-то жизнь. Так и звезда Владислава вспыхнул на литературном небосклоне живыми словами своей поэзии, несет истинную правду жизни со всеми его противоречиями и разногласиями. Отойдя в неполные 22 года за границу вечности, он оставил после себя весомый наследство, так и не допев, НЕ долюбившы …
Звучит стихотворение В.Белоруса «Я заблудился в том сне»
Я заблудился в том сне,
Где темнота бродила,
Там странные есть песни,
Которых ты и не знала,
Как то, что солнца там нет,
И дождь идет каждую ночь,
А за окном уже не зима -
Весна открыла глаза,
А я не хочу открывать,
Ибо вот, тьма в душе,
Хотя, может, будешь меня зовут,
И лучше напиши.
Почему тебя ко мне тянет?
Почему предназначен я той?
И по настоящее время цветок лишь увянет,
И исчезнут крылья, ангел мой …
Ученик: Листая страницы поэзии, чувствуешь сильный кипящая дух, видишь открытую душу, справедливую и непримиримую ко всему подлого натуру. При содействии Владимира Пилипенко вышел сборник стихов В.Белоруса «Душа перелита в слово», в которую вошли 65 авторских стихов.
Учитель: О Владислава и других погибших воинов написано немало произведений: поэм, стихов, посвящений.
Гудят площади: «Слава Украине!»
Граничат их на восток и запад упорно.
А Днепр широкий катит волны синие.
Чтобы же «Героям Слава!» Не посмертно.
Предоставляем слово автору этих строк, секретарю литобъединения
им. Донченко Нине Шерстюк.
Слово Н. Шерстюк

Презентация «Видеоролик о воинах в АТО»
Ученик: Защитника Отечества, нашего героя, Владислава, родили и воспитали замечательные родители — Марина Петровна и Виктор Иванович. Примите слова глубокой благодарности за сына-патриота, не жалея собственной жизни защищал границы Украины и боролся мир для всех нас.
(Юноши в военной форме вручают цветы родителям)
Ученик Вместе с семьей Владислава, его друзьями и знакомыми скорбят все Лубенцы, все, кому не безразлична судьба нашей страны, будущее детей и внуков. Память о Владиславе Белоруси — Лубенця, который положил жизнь за мирное небо над нашей головой, всегда будет жить в наших сердцах. Царство Небесное герой!
Учитель читает стихотворение на фоне мелодии:
Возможно, снова загремят пушки,
И танк сомкнет пшеницу на поля,
И будет плакать и сокрушаться мать,
Когда сыновья идти на войну.
И кто-то в последний раз поцелует милую,
И кто-то слезу непрошеную взмахнет,
А может, кто-потеряет веру и силу,
Свою жизнь спасая друга.
Но не я … Я квиснуты не стану,
Как ни будет больно мне, -
За нашу землю, дорогу, любимую,
Я рад принятий на себя все огни.
Тех детей, бегающих в школу,
По матерей, изможденных в труде,
За наши ивы долгополые,
За наши дни, прекрасные и молодежи.
И здесь ни слез, ни отчаяния не надо,
И здесь не надо страха и нытье -
Живет лишь тот, кто не живет для себя,
Кто для вторых борется жизни.
Песня «Молитва за Украину»

Сценарий воспитательного мероприятия посвященного чествованию участников АТО на востоке Украины.·

 

Сценарий праздника посвященный участникам АТО
Сценарий воспитательного мероприятия посвященного чествованию участников АТО на востоке Украины.

«Храбрые сердца.»

(слайд 1)

Ведучий1.Витаемо вас на нашем мероприятии посвященном воинам воюющих, воевали и погибли на востоке Украины защищая нашу землю.

У всех людей своя святыня

Куда ни глянь и не спроси,

Роднее им своя пустыня,

А чем земной в пустыне рай.

Нету без корня растения,

А на людей без родины.

(слайды 2-6)

Ведущий 1. 23 года Украина не знала войны. Наш народ гордился тем, что в бурные 90 — е, Украине удалось сохранить мир. Но война не обошла нашу страну сейчас. Еще год назад мы с вами не знали очень многих слов связанных с войной, теперь же почти каждую семью так или иначе опалило пламя военных действий. Еще год назад мы не особо обращали внимание на слова «слава Украине — Героям слава», а теперь эти слова приобрели новый смысл.

Сейчас уже точно понятно, кому эти слова адресованы, и ни у кого нет сомнений, что эти герои — ребята что с оружием в руках защищают хрупкий восточную границу Украины, врачи которые в мирное время возвращают раненых в АТО с того света, волонтеры на плечах которых держится наша армия.

Ведущий 2.Слово «Слава Украине — Героям слава» перестали быть просто приветствием это уже почтение лучшим, которые в самый важный момент нашего государства не испугались и пожертвовали собой ради своей Родины, а также удостоверением настоящего патриотического подвига.

(слайд 6-11)

Когда перед глазами кадры из новостей, фото раненых и погибших героев, глядя им в глаза, мы понимаем, что выражение «душа и тело мы положим за нашу свободу» стал для современной истории украинской нации не просто словами из гимна, это стало состоянием души.

Ведущий 1 .В результате боевых действий в Украине погибли 2905 человек (и это только официальные данные о тех, кого удалось идентифицировать и захоронить), в том числе 28 детей. Ранения получили 7 640 человек. Солдаты добровольческих отрядов и регулярной армии отдали жизни за каждого из нас!

(слайд 7) Ведущий 2. Не обошла беда и Свитловодчину.11 июля 2014 погиб Михаил Плющ, житель с. Путников. На похоронах парня 16 июля собралось на только село, но и жители окрестных сел и жители г.. Светловодск.

Ученик 1.Пливуть гробы по морю, как лодки -

По морю рук, по морю слез и гнева.

Плывут в лодках растерзаны сыновья

На волне молитв и перепева.

Как будто в жилах замерзает кровь,

А затем бьет в виски голос крови

Зать кто тихо жил, а отошел

В колоколах славы праведным героем.

Плывут лодки, качает каждую лодьях

Человеческая ладонь, тепла и дрожащая,

Лодками правит рад Господь

А сердце разрывается и плачет.

И каждая мать плачет, и печет

Ей каждая рана у чужого сына.

Стоит Донбасс и Львов — плечом к плечу

И вместе с ними плачет Украины.

Пусть вам, герои, отдает

Святой Петр ключи от того рая,

Где убиенний ангелом становится,

Потому что он герой. Герои не умирают.

Герои не вмирають.Просто идут

С поля боя — в небо.В рыцари — со смерти.

Плывут лодки. Плывут лодки. Плывут ….

Героям слава — вписано в сердце.

(слайд 12 песня)

(Слайд 13-15)

Ведущий 2.Но нашу Родину, нашу Украину сломать нельзя. (слайд 13) Как птица феникс она возрождается из пепла, становится крепче, сильнишою.Хочу привести слова одного из политических аналитиков при ООН: «После войны Украина получит сильную армию, патриотизм на высоком уровне, сплоченную нацию, а Россия только безимяни могилы» .

Ученик 2.

НЕ разочаровывайся в Украине,

А понимай ее печаль.

Что делаешь ты для нее сейчас -

У себя сначала спроси.

НЕ разочаровывайся в Украине,

Она праздника, а грешные — мы

В ее скорби часто виноваты

Ее-то дочери и сыновья.

НЕ разочаровывайся в Украине,

Идеи свободы определенным будь,

Потому что только тот является настоящим сыном,

Кто умеет мать защитит.

НЕ разочаровывайся в Украине,

Верь, что пройдет тяжелая пора,

Расцветет пышный цвет калины,

В садах достатка и добра.

(итог слайд 16,17).

Да здравствует Украина !!!!!!!!!!! Слава Украине — Героям слава !!!!!!!!!!!!!

- http://poglyad.te.ua/protystoyannya-kyjiv/u-zoni-ato-zahynuv-student-z-ternopolya-stepan-stefaruk-joho-mama-navit-ne-znala-scho-vin-voyuje/

У зоні АТО загинув студент з Тернополя – Степан Стефурак. Його мама навіть не знала, що він воює

Герой України — Степан Стефурак

співає Герой України Степан Стефурак

Мать погибшего героя Антона Жукова: «Только вы Антошку моего не забывайте. Он за нас погиб. Чтобы мы в мирных городах жили» http://24today.net/open/152274

Пісня «АТО 21 століття»

Герой України — Антон Жуков

 

 

 

В бою под Иловайском погиб обладатель Кубка Украины по фри-файту Роман Ильяшенко — уроженец Тернопольщены (Чотков) http://24today.net/open/152496

Герой України — Роман Ільяшенко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сержант 80-й аэромобильной бригады Владимир Якобчук погиб 17 июня под поселком Металлист Луганской области.

Герой України — Владимир Якобчук

 

 

 

 

 

 

Жена погибшего Героя АТО: «Убийцы моего мужа прислали мне письмо»

http://www.depo.ua/rus/life/zhena-pogibshego-geroya-ato-ubiytsy-moego-muzha-prislali-mne-15082014104200

"ЖеняЖеня Харченко ты наш герой… Пусть земля тебе будет пухом!!! Вечная память!!! Герой не умирают!!! (Евгений Харченко сгорел 29.08.2014г. под илловайском, от попадания снаряда, вчера 21.09.2014г. был похоронен в цинковом гробу… В доме в котором жил Женя, ворота были окрашены в цвета украинского флага ) Женя-ты навсегда герой!!! Помним…Любим…Скорбим… Батальон Донбас , командир Семён Семенченко!

https://www.facebook.com/groups/1512314705653776/

 

Герой України — Роман

В пятницу 29 августа в 19:36 на свою страницу в соцсети зашел Роман, находящийся под Иловайском доброволец. Он написал: «Ни шагу назад». Через несколько часов его не стало - http://obozrevatel.com/crime/60234-za-neskolko-chasov-do-gibeli-pod-ilovajskom-dobrovolets-napisal-v-sotsseti-ni-shagu-nazad.htm

Герой України — Петро Третьяк

 

Семья погибшего в зоне проведения АТО замкомандира дивизиона  55-й артиллерийской бригады Сухопутных войск Украины Петра Третьяка осталась без средств  существования. О том, по какой причине это произошло, «Обозревателю» рассказала вдова  — Оксана Третьяк - http://obozrevatel.com/crime/29704-semya-pogibshego-bojtsa-55-artillerijskoj-brigadyi-ostalas-bez-sredstv-k-suschestvovaniyu.htm

Доброволец Василий Щербаков: У вас выборы, а у нас каждый день гибнут люди .

 

Пісня про АТО «Вбережу»

 

Герой Украины — Галянта Виталий 9.08.2014 пропал без вести

 9.08.2014 семье Галянта Виталия позвонили и сказали что он погиб в бою под Красным Лучом. До сих пор родственники не знают где он и что с ним. Все верим в то что он лежит раненный в каком-либо госпитале без документов и телефона. Командир объездил морги — тела нет. Информации ВООБЩЕ никакой! Родители и невеста сходят потихоньку с ума. Может кто-то где-то видел, отпишитесь! Виталику 20 лет и мы хотим найти его живым!!!

40 дней со дня гибели командира 11 БТО «Киевская Русь», полковника Гуменюка Александра Леонидовича

Посвящается всем погибшим украинским героям!

У зоні АТО загинув боєць «Айдару» з Прикарпаття Василь Боднар - http://frankivchany.if.ua/zhittya/5067-u-zoni-ato-zahynuv-boiets-aidaru-z-prykarpattia-vasyl-bodnar

Василь Боднар (перший зліва) з калушанами на Майдані

Мозок ще несприймає цю інформацію і просить Бога, щоб вона не справдилась.  27.09.2014р в м. Щастя, перебуваючи в складі батальйону “Айдар”, загинув наш земляк, “майданівець”, який був в афганський сотні, брав участь в миротворчих місіях ООН, просто добра, скромна,чуйна людина, патріот Василь Боднар», – повідомляє Володимир Іваницький.

 

28 сентября 2014г во время отражения атаки российских танков в аэропорту Донецка погиб смертью храбрых командир роты 93-й днепропетровской механизированной бригады Вооруженных сил Украины. … Он защищал аэропорт два месяца и не ушел  с передовой. Сегодня его рота отразила очередную атаку, враг отброшен, аэропорт, как и прежде, в наших руках .

Загиблим в Україні присвячується…»Білі Лебеді у небесах…»

Герой України КАРПЛЮК — 19 років, десант

Днепропетровская судья повесилась после того, как узнала о гибели сына-защитника донецкого аэропорта  http://obozrevatel.com/crime/85420-dnepropetrovskaya-sudya-povesilas-uznav-o-gibeli-syina-zaschitnika-donetskogo-aeroporta.htm

Алексей Тыщик — Герой України! Вічна память ! Кожному щонеділі потрібно до сповіді і св.Причастя — це єдиний спосіб зберегти життя і зупинити війну!

 

 

В боях за аэропорт Донецка погиб николаевский десантник Сергей Златьев29 сентября 2014 г , в ходе отражения атаки боевиков на аэропорт Донецка погиб десантник 79-й отдельной аэромобильной бригады Сергей Златьев.:http://novosti-n.org/news/read/77322.html

Герой України Сергей Златьев

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Похороны 54 неизвестных солдат. Запорожье. 01.10.2014

«К большому сожалению, руководитель самообороны г. Полтава, верный друг, побратим и просто прекрасный человек - Борис Мисюренко - после жестоких пыток был расстрелян 21.06.2014 на третий день плена»

Герой України — Борис Мисюренко

 

16-летнего Марка Иванюка, уроженца Ровенской области, убили представители крымской милиции , Марк Иванюк возвращался вечером с дискотеки и просил проезжающих мимо милиционеров подвезти. Закончилось это тем, что юношу нашли с пробитой головой в луже крови.

Его мать считает, что одной из причин может быть то, что Марк разговаривал исключительно на украинском языке

Герой України Марк Іванюк розмовляв українською мовою в Криму

Ветеран Другої світової війни тримає в руках орден онука, який був нагороджений посмертно.

 

Герой України Рома Бірюков.

 

 

 

 

Молодой, веселый хлопец Рома Бирюков любил жить. Рома был мобилизован 9 мая. Похоронили Героя 4 сентября в Нововолынске.

 

 

 

 

Герой України Роман Бірюков

Герой України — Андрій Юркевич комнадир 2 взводу 2 роти  батальйону «Айдар» — загинув 5 вересня 2014р захищаючи Україну від російських окупантів

 

Герой України Андрій Юркевич на Майдані виносить з під куль загиблого Героя Небесної Сотні Устима Голоднюка

В зоне АТО погиб ультрас «Металлиста» Святослав Горбенко.

 

Герой України Володимир Ознамець — Дебальцево

 

У вівторок, 7 жовтня, під Дебальцевим героїчно загинув боєць розвідроти батальйону «Київська Русь» Сергій Цимбал, на позивний «Легіонер»

 

 

 

 

4 жовтня 2014р від вибуху гранати загинув житель Тернополя, солдат батальйону територіальної оборони “Збруч”, 44-річний Зіновій Миколайович Флекей.

 

 

Хрести вбитих патріотів України падають на родини зовнішніх і внутрішніх ворогів України, яких починає переслідувати горе і смерть.

Дружина загиблого добровольця, який був снайпером у складі 41-го батальйону тероборони, вирішила продовжити його справу. Після смерті чоловіка жінка вирішила теж стати снайпером. Для Тетяни загибель коханого досі болюча тема. Четвертого вересня 2014р в нечесному бою загинув її чоловік, 25-річний Денис Яковенко. Він пішов до військкомату добровольцем, щоби захистити країну і сім’ю. Після смерті Дениса, його дружина звернулася до добровольчого батальйону, щоби їй допомогли опанувати професію чоловіка. Тренування проходять на рівні з чоловіками, які захоплюються силою волі нового добровольця.

Дружина загиблого 25-річного Денис Яковенко продовжила справу чоловіка

 

Герой України Сергей Сидлецкий, киборг, защитник донецкого аэропорта

 

Герої які загинули під Іловайском — відео http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?geroyi_yaki_zaginuli_pid_ilovayskom&objectId=495433&utm_source=facebook&utm_medium=share&utm_campaign=social

 

Герой України   Святослав Горбенко 19 річний студент КНУ ім.Шевченко   загинув під час оборони Донецького аеропорта

Загиблим героям під Іловайськом присвячується

 

 

В Желтых Водах убит депутат-волонтер Иван Великий. СЛАВА ГЕРОЮ УКРАИНЫ!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Семья Скаковских из Львова. Не вынесла смерти своего мужа, скончавшегося от тяжелых ран, полученных в зоне АТО, Ирина Скаковская,»Ушла из жизни целая семья с нерожденным ребенком. Светлая память!»

 

Иловайск -2014…

Он выходил с под Иловайска, ему чуть больше двадцати,в руках зажатая граната и палец у кольца чеки.Он третьи сутки в окружении, из роты большеникого.И вспоминая то сраженье, что не похоже на кино…… Комбат кричал: «Держите фланги!!!», а фланги сутки уж молчат,Их пять часов бомбили «Грады» — российской армии набат…Взвода на небо уходили, ведь после «Градов», мин потокИз минометов 2Б9, с названием нежным «Василек».И как стояли спина в спину, уже не сорок… в пятером.Как из зеленки выходили, под Старобешевым, потом.Как среди трупов затерявшись, где Псковский проходил спецназ,в тела стреляя бездыханных, не отводя постыдных глаз.Как Димка с криками: «Відходьте! Я їх ще трішки придержу!»Лег с пулеметом, вынув сошки и залп нарушил тишину.Он ранен был, с пробитым легким, ведь до своих не доползти.Их прикрывал осознавая, что здесь конец его пути.Десант российский окружая, все замыкал свое кольцо,Ребята с боем прорывалась, из зоны действия АТО.Команда штаба: «Выходите! Для вас создали коридор».В котором их, как будто в тире, лупили снайперы в упор.И вы поверьте очень страшно, оставить и не хоронить,Друзей с которыми не раз ты, старался пайку разделить.Он выходил с под Иловайска, ему чуть больше двадцати,в руках зажатая граната и палец у кольца чеки.17.09.2014 (с). Володимир Царенко.

В Житомирской области в селе Городище Черняховского района 18.10.2014г похоронили 20-летнего участника антитеррористической операции, рядового 51-й отдельной механизированной бригады города Владимир-Волынский Михаила Рыбака.

 

Мешканці будинку по вул. Волинської дивізії, 11-А, де жив Герой «Небесної сотні» Олександр Храпаченко, бачитимуть зображення свого земляка кожного дня. Адже майданівцю встановлять меморіальну дошку. Відповідне розпорядження підписав мер Рівного

На Луганщині загинув фотокор і боєць “Айдару” Віктор Гурняк. Він саме намагався вивезти поранених з поля бою.

 

В больнице Мечникова скончался легендарный волонтер и военный Владимир Титарчук.

 

24 жовтня рідні опізнали в Дніпропетровському морзі тіло 21-річного десантника 80-ї бригади Назара Попадика. Він перестав виходити на зв’язок ще 30 серпня, і аж тепер виявилося, що він загинув. Сталось це при обороні Луганського аеропорту. Спочив герой вчора, у день виборів, у своєму рідному селі Дроздовичі, що в Городоцькому районі на Львівщині. Вічна пам’ять…

Сержант морської піхоти  Герой  України Артем Корнєв. 23 роки. Служив у Феодосії, після анексії Криму не зрадив Україну,продовжив службу у Миколаєві. Запорізька області, містечко Пологи. Вчора, 29 жовтня 2014 року, під час обстрілу росіянами селища Талаківка (передмістя Маріуполя) загинув. Вічна пам’ять..

Героя Украины — Ростислав Никитин — Малыш

СВЯТОСЛАВ ГОРБЕНКО (студент факультету іноземної філології, спеціальність «англійська, японська мови» ХНПУ ім.Г.С. Сковороди) 19-річний ХЛОПЕЦЬ, БОЕЦЬ, ГЕРОЙ ЗАГИНУВ при обороні донецького аеропорту (Добровольчий Український корпус)

Батько ГЕРОЯ «Небесної Сотні», Устима Голоднюка, разом з родичами загиблих на Майдані, вимагають в президента надати хлопцям Героя України! Невже таке вимагати треба? Наказ на посмертні звання ГЕРОЇВ повинен був відданий НАЙПЕРШИМ! Mало того, що ніхто не покараний, так ще і ніякої шани не віддано, а пройшло вже більше пів року…Жити по новому !:(

Коли хоронили Федора, співали «Пливе кача по Тисині… » Пісня про нього. Він народився і виріс в Карпатах. Село Косівська Поляна розтягнулось уздовж річки Тиса… «… сам не знаю де погину… » Він дуже любив цю пісню.

Хмельницький попрощався із гірським піхотинцем Героєм України Русланом Ліщуком

Погиб Вадим Шешеня. В бою за аэропорт Донецка. 30 лет. Рядовой кировоградского полка спецназа. Героям Слава!

Андрій Рава загинув під обстрілом градів Останні його слова «Ніколи не нагадуйте людям про себе, Ті, кому ви дійсно потрібні, про Вас ніколи не забудуть» ВІЧНА ПАМ»ЯТЬ ГЕРОЯМ!

Сергій Русєв. 20 років. Артилерія ВДВ. Вся процедура пройдена. Залишилось провести в останню дорогу. Хто хоче попрощатись з хлопцем: Похорони відбудуться в четвер 6го листопада в Черкаському, Дніпропетровська область.…

В АТО загинув 34-х річний Пронін Вадим Олександрович. Уродженець села Зяткцівці, Гайсинського р-ну., Вінницької обл… Слава Україні! Герої не вмирають…!

3 ноября 2014 года Герою Небесной Сотни Игорю Сердюку исполнилось бы 45 лет. Был убит 18 февраля при столкновении с силовиками и вооруженными титушками на перекрёстке Институтской и Крепостного переулка, от выстрела в лицо из обреза.Вечная слава и вечная память Герою! Герои не умирают!

Защищая Донецкий аэропорт, погиб самый молодой из Киборгов — 18-летний  Сергей Табала «Север» из Сум. Вечная Память Герою…. Низкий поклон РОДИТЕЛЯМ ЗА ГЕРОЯ!!!

06.11.14 13:01 В Кривом Роге простились с артиллеристом 25-й бригады ВДВ 18-летним Максимом Мищенко

Старший наводчик 25-ой отдельной воздушно-десантной бригады 18-летний Максим Мищенко погиб во время выполнения боевого задания в районе с. Орлово-Ивановка Донецкой области. Около 4:00 5 августа в ходе выполнения боевой задачи подразделение бригады попало в засаду сепаратистов, в результате обстрелов из танков противника, загорелась машина Максима. Шестеро бойцов 25-ой бригады, находившихся в танке, сгорели.

У Чернівцях похоронили чернівецького офіцера Нацгвардії Віктора Редькіна, який загинув під час нападу терористів у зоні АТО

У Києві на Лук’янівському військовому кладовищі вандали спалили могилу відомого українського журналіста Олега Задоянчука, який загинув на початку вересня в результаті артобстрілу під Луганськом

Спи спокійно Вічная пам,ять Загинув Женя Подолянчук. Героїчний командир групи, старший лейтенант-спецпризначенець(3-й полк) який захищав Донецький аеропорт ще з травня.

6 ноября 2014 г в результате обстрела террористов погиб воин 80-й роты снайперов 21-летний Назар Крохмаль. «Первый погибший в роте снайперов 80ки. После обстрела. Всего лишь 21 год. Я не хочу, чтобы этот парнишка потерялся в статистике. Я хочу, чтобы вы запомнили это открытое, еще детское лицо. Когда прилетела мина, он как раз снял броник, сел возле блиндажа почитать Библию», — пишет Ука Дидыч.

Олександр Мамлай. Загинув 26 вересня 2014 в Луганській обл.м Попасна Вічная пам,ять!

Вічная пам,ять На Сході загинув житель села Михайлівка, що у Радивилівському районі Назар Крохмаль. Йому у понеділок виповнився 21 рік.

У зоні АТО загинув рядовий 24-ої окремої Залізної механізованої бригади Сергій Побережник. За інформацією джерел БукІнфо, Сергій підірвався на міні 13 жовтня. Герой народився 1982 року в місті Хотин. Закінчив Хотинську гімназію, згодом – юридичний факультет Чернівецького національного університету. Працював на Чернівецькій митниці.

Спи спокійно Вічная пам,ять внаслідок мінометного обстрілу терористами українських позицій загинув 32-річний прикарпатець Андрій Білоус. Андрій був призваний в армію під час третьої хвилі мобілізації і служив у складі 24-ї механізованої бригади. У бійця залишились дружина і діти.

Вічная пам,ять При виконанні обов’язків військової служби 29 жовтня 2014 року, смертельно поранений осколками міни, під час мінометного обстрілу позицій сил АТО поблизу с. Гранітне Тельманівського району Донецької області загинув оператор протитанкового взводу 9-го (Вінницького) батальону територіальної оборони, солдат БОГДАНОВ Олег Миколайович, який проживав у с. Очеретня Погребищенського району Вінницької області.

2 листопапа стався вибух на блокпосту поблизу Маріуполя, у результаті якого загинув боєць Національної гвардії Генадій Хитрик. 38-річний майор Хитрик родом з смт. Стрижавка Вінницького району. Без батька залишились троє дітей. 29 жовтня 2014 року на бойовому завданні загинув мешканець села Очеретня Погребищенського району боєць 1 роти 9-го Вінницького батальйону територіальної оборони Олег Богданов. 30-річний Олег загинув від поранень осколками міни на Донеччині село Гранітне . Неодруженого бійця з почестями поховали у рідному селі.

У зоні АТО загинув 29-річний співробітник Держприкордоннслужби Сергій Дейнега – житель Харківської області

Степан Стефурак,19, Святослав Горбенко,19.Сергій Табала,18.Олександр Райхерд,18. Вони загинули цієї осені за Україну. Вічна память героям України!

 

У зоні проведення АТО загинув боєць 24-ої окремої механізованої бригади, мешканець села Солоне Заліщицького району, призваний через мобілізацію Володимир Марусич.Вічна слава Героям! Слава Україні!

Омельченко Олександр(13.09.1979р.н.) боєць добровольчого батальйону,якому ми разом з усією Україною взялися допомагати та відвезли у приватний госпіталь- 15.11.2014 помер…

Ви його не знали, але запам»ятайте його таким! Його звали Сергій Бохонько, йому було 22 роки. Сьогодні в моєму селі був похорон, прийшло все село, приїхали люди з сусідніх сіл і міст, були військові. Людей було «море». Сергій був в батальйоні «Донбас». Він пішов добровольцем, його похоронили біля мами в смт. Єрки Черкаської області.

19.11.2014р Луцьк прощатиметься зі своїми синами – бійцями 51-ої механізованої бригади, які загинули під час обстрілу під Волновахою: Дмитром Йовзиком, Володимиром Зарадюком, Віталієм Махновцем, Володимиром Прокопчуком. У їхні родини прийшло непоправне горе. Матері втратили своїх синів, дружини – чоловіків. Ніхто не зможе вилікувати душевні рани та зменшити біль, що охопив їхні серця.

Это тот парень, который просил воды, когда его раненого, умирающего снимали на видео «добрые» русские солдаты…»православные» небось…. Сегодня прощались со своим товарищем Ваней. Он был и на майдане, возле профспилок, помогал варить есть. Ездил в захваченый Донецк, где на него набрасывались звери из-за того, что он плохо говорил по-русски. Он был верующим. Когда он ехал с «Айдаром» в Металлист, я у него спросил: «ты будешь стрелять?», на что он сказал: «это последнее, что я сделаю». Шакалы из батальона «Русич» под флагами Украины подло расстреляли бойцов Айдара. Нам сказали, что Ваня умер, но через пару дней мне показали видео с допросом раненого, побитого, обгоревшего побратима. Ваня верил, что Бог все может, а в тот день и я в это поверил.. Но звери из ополчения после интервью долго издевались над ним, а потом застрелили.. его труп до сегодня находился у сепаров. Месяц и 10 дней. Как сказали, его убили потому, что он так и не захотел говорить то, что они из него пытались выбить. Ваня, ты для меня Герой! И как ты сказал, на все воля Божья… Этот человек не хотел воевать, но он стал настоящим Воином. Герои не вмирають!!!! Слава Герою Украины!!!

 

Сегодня под Аэропортом погиб Герой. Настоящий Человек. Настоящий Патриот. Настоящий Мужчина. Наш Друг. После Победы напишем насколько отважным был наш Побратим. Сколько он сделал со времен Майдана и до сегодняшнего дня…

 

 

 

Луцьк прощається зі своїми синами – бійцями 51-ої механізованої бригади, які загинули під час обстрілу під Волновахою: Дмитром Йовзиком, Володимиром Зарадюком, Віталієм Махновцем, Володимиром Прокопчуком.

Под Донецким аэропортом погибли два украинских бойца-разведчика из Добровольческого Украинского Корпуса «Правый сектор».. Сева, Воловик Всеволод Валентинович, был профессиональным военным разведчиком. Человек-легенда, о нем еще напишут книги. Профессионал с большой буквы. Провел 45 суток в плену у ЛНР, вырвался оттуда только потому, что они так и не узнали, кто он. В жизни — веселый, шутник, спортсмен, выглядел значительно моложе своих под пятьдесят, был трогательно влюблен в значительно младше жену … Когда он вернулся из плена, она неделю не отпускала его руку.

Собрат с позывным Морпех — тоже разведчик, молодой парень с Франковской области, простой парень с деревенскими корнями и с такой высокой моральной планкой. Он постоянно ворчал на тему, что женщинам не место на фронте — и отдавал мне наш единственный тогда на группу броник, когда мы ожидали вражеского нападения. Когда слышал о каком-то мародерство — был готов прибить собственноручно.

31-річний кременчужанин Станіслав Прохоров пішов в армію 6 серпня. Служив в частині, яка дислокувалася в селі Землянки на кордоні Харківської області з Росією. Днями мав приїхати у звільнення, але не дожив. Найжахливіше, що солдат загинув не в бою, а від рук своїх же товаришів по службі, повідомляють Патріоти України.

Konstantin Lesnik: «Сегодня ровно 90 дней , как погиб мой друг — Великий Воин , инструктор от Бога , замечательный человек — Вячеслав Галва » Кузьмич». И надо же так , что именно сегодня его вдове было официально отказано в пособии и пенсии , в очереди на квартиру , на которую Слава стоял еще со времен службы в ГУР ГШ МО . Все — большой привет от государства ! Не могут найти рапорт о его назначении в батальон . Ксерокопия есть , а оригинал отсутствует .

Василий Билык он же Гуцул, 21 год, боец батальона Айдар, наш боевой товарищ, наш Друг. Он погиб под Луганском.

Відбиваючи штурм загинув «кіборг», який вивішував прапор України над вежею Донецького аеропорту. «Андрій Горбань, той що вивішував прапор, сьогодні помер від тяжкого поранення. Ангел пішов від нас… Вибач…», — повідомив кіборг Василенко.

Сьогодні Володимиру Рибаку виповнилось би……43 роки. Сумуємо,пам,ятаємо. Вічная пам,ять

Сьогодні прощалися із 23-річним бійцем АТО Ігорем Паньо (08.06.1991 — 25.11.2014); Вічная пам’ять!

У Айдара потери(( Сегодня, во время обстрела градами, погибли два воина: Быстрый и Захар. Вечная память героям!

Західна Україна знову зустрічає ГРУЗ 200… ЛАРІН МИКОЛА.. Волинь .. 93 бригада… «СПЕЦ» … Житомирщина.. 74 бригада.. Обидва Героя загинули захищаючи Донецький аеропорт.. ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ… Тіла Героїв везуть зі Сходу додому волинські волонтери Сергій, Павло, Саша … Це НАЙВАЖЧІ ВОЛОНТЕРСЬКІ ГРУЗИ… Тримаймося…

Друзья, к сожалению пришла плохая новость из зоны АТО. В районе аэропорта под Донецком, погиб член клуба ОРМ, наш товарищ САНЯ ЛАРЕЦ. Увы, смерть не выбирает и больно и несправедливо когда уходят молодые, полные сил — такова суровая правда жизни и хочется надеяться что эти тяжелые горькие потери за будущее нашей страны! Давайте почтим память нашего друга и товарища, с которым мы вместе были в Арктике 2006 года, пусть земля ему будет пухом…

Утром 6 декабря 2014г 11-й батальон территориальной обороны Киевской области «Киевская Русь» понес потери. Снарядом убило бойца с позывным «Дед».

 

Андрей Терещенко — боец 90 батальона 81 бригады ВДВ. Погиб в боях за донецкий аэропорт. Ему было 23… Ему надо было жить. Любить и воспитывать детей. Но он пошел защищать Родину, потому что — она позвала, потому что — по-другому не мог.

В районе Дебальцево погиб боец 11-го батальона «Киевская Русь» по прозвищу Балу.По информации Бочкалы, Балу погиб, когда вместе с тремя товарищами пошел в разведку. Не желая сдаватся в плен, подорвал себя гранатой вместе с российскими морпехами. «По предварительным данным, забрал с собой несколько российских морпехов, которые не оставили Балу выбора — или в плен или на небеса. В плен он не мог. Не тот человек»

Сергею Кривоносу, позывной «Гранит», закрывшего собой подчиненных в блиндаже, присвоили звание героя Украины, посмертно

На Соборній площі Черкас віддали шану загиблому в зоні проведення АТО земляку Андрієві Терещенку — знаменитому кіборгу

Церемония прощания с Героями состоится 6 декабря с 11.00 до 12.00 и 8 декабря с 9.00 до 10.00 на Уральских казармах Евгений Сиротин, 1992 года рождения, сержант 55-ой ОАБ. Третьяк Пётр Анатольевич, майор, зам. командира дивизиона по воспитательной работе 55-ой ОАБ Погибли 7 августа 2014 в г. Красный Луч Луганской обл. «Під час виходу з оточення під Дякове в Луганській області, бойова машина відстала від основного угруповання, яке виходило з «котла», і на блокпосту біля міста Красний Луч потрапила у засідку терористів, які закидали машину гранатами.»

21-летний «киборг» Андрей Горбань был одним из трех храбрецов, установивших украинский флаг на простреливаемой боевиками крыше старого терминала донецкого аэропорта. Погиб 29 ноября 2014. На прошлой неделе солдата Украины похоронили на родной Николаевщине

В поселке Пески Донецкой области 8 декабря 2014г от минометного обстрела погибли 6 бойцов 90-го отдельного десантного батальона «Житомир» 95-й аэромобильной бригады. Еще семеро ранены. Имена погибших и раненых обнародовал волонтер Родин Шовкошитный в Facebook. Список погибших бойцов: Чоп Сергей, Петрученко Николай, Ременюк Андрей, Бойко Валентин, Лавринчук Виктор, Носенко Вячеслав.

погиб командир батальона МВД Темур Юлдашев в зоне АТО в районе Саур-Могилы.

Список загиблих 51 бригади 3 батальйону, яких уже упізнали, дані брала у начмеда 3 батальйону: Шилік Анатолій Вікторович, Беца Ігор Миколайович, Брик Дмитро Юрійович, Павлишик Микола Анатолійович, Бугайчук Сергій Анатолійович, Данилевич Роман Миколайович, Мастика Андрій В’ячеславович, Момотюк Дмитро Володимирович — це люди які загинули у районі Кутейникова», — написала Наталя Боярин. Голяновський Руслан Вікторович, Мостика Андрій Вячеславович, Шепелюк Олексій, Кондисюк Олександр Анатолійович, Приходько (м.Бердянськ), Омелянюк (м. Бердянськ), Марфич.

11.12.2014р.Владимир Коновалов — вышел из Иловайского котла, погиб несколько дней назад во время «перемирия»… Герою Слава!

Загинув Богдан Варг… Під Іловайськом… До останнього була надія, що живий. Земля пухом БРАТЕ !!! Дякуємо, що був з нами ! Дякуємо, що воював разом з нами ! За Україну, за Донбас ! Герої не вмирають ! слова жены Богдана Аллы Вовненко . «Мій красень. Мій чоловік. Мій Герой. Він залишив мені доньку, світлі спогади і нестерпний біль.. Богдан загинув під Іловайськом 29 серпня під час прориву колони батальйону «Донбас» з оточення. Його машину було підірвано танком регулярної армії того клятого «братського» народу.. Мені всі кажуть, що герої не вмирають. Неправда це. Вмирають.. Все, на що я сподіваюсь — що його смерть не була даремною. Що за нього та інших загиблих помстяться, а мрія про вільну Україну здійсниться.» ЦАВТ ТАНЕМ

Погиб наш друг, мастер и прекрасный человек Сергей Рыбченко … из Никополя. Погиб защищая Украину. Мы не были знакомы, мы общались несколько раз по телефону. последний наш разговор: — Берегите себя — Хорошо. А как? — Не знаю как, но берегите. — Если получится…… Я хочу рассказать все что узнала о Сергее. Он прошел Афган тогда, он успел подготовить и обучить наводчиков артиллерии сейчас. Он был Друг, Отец, Муж, Сын, Солдат в звании капитан. Он был другом Alexey Balamutische ОН ОСТАНЕТСЯ С НАМИ ВСЕГДА!!

 

За даними штабу полку “Азов” серед загиблих у Павлополі двоє бійців полку — з позивними “Бєлаз” та “Тихий”.

У Києві попрощалися із загиблим бійцем «Азову» Ігорем Білошицьким, він загинув у минулу п’ятницю в бою у селищі Павлополь, під Маріуполем

Із цього фото, залишився сам Царство Небесне тобі Дінаміт, братику Я скучаю за тобою, ми зізвонювались за дві години до твоєї гибелі і ти сказав, що Україну не віддамо нікому. Так і буде! Сова, зустрічай Дінаміта А я за вас, брати, свічку поставлю, бо військових багато, а воїнів одиниці Спочивайте з миром і там, на небі, просіть Бога за Україну!

Герої не вмирають! Сергій Оврашко (Дінаміт), Олександр Гріголашвілі (Грузія) тримають небо! Героям Слава!

Незадовго до загибелі старший лейтенант Олександр Дзюбелюк написав свій заповіт: Моя поезія затихла, Останні строки наверстав… Як той Тарас останню волю Заповіт для світу написав: «Як умру, то поховайте Мене на могилі. Серед степу широкого, На Вкраїні милій…». На Вкраїні нашій славній, Де дівчата ходять гарні, Де козаки, як стіна – Наша нація сильна! Поховайте й пом’яніть Та й і далі вже живіть. При розмовах ви згадайте, Та й ще чару нахиліть…

Подивіться у ці вічі. У цей погляд молодої України. Добровольця, якого з нами вже немає. Це Банг з батальону «Донбас». Сьогодні, 19 грудня 2014р у День святого Миколая йому б виповнилось 22.

В Счастье погиб гражданин Грузии Александр — позывной Чужой

Вчера на Луганщине от рук российских оккупантов погиб Алеко Григолашвили, грузинский доброволец. Слава герою.

Василь Андріюк загинув в зоні АТО. Вічна йому пам»ять і земля пухом!

У суботу, 20 грудня 2014 року, об 11:30 год., в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра та Павла (м. Львів, вул. Театральна, 11) відбудеться прощання з бійцем батальйону “Дніпро-1″, Новітнім Героєм України – Брусом Тарасом Романовичем.

У Чернівцях попрощалися з 31-річним волонтером Романом Шлюсарем. Він загинув в ніч з 18 на 19 грудня 2014р у Лисичанську, куди привіз гуманітарну допомогу для вояків та місцевих дітей.

Евгений «Чех» Войцеховский погиб в начале июля. Именно его группа освободила Счастье

28-я отдельная механизированная бригада, которая дислоцируется в Одесской области, продолжает нести потери 25 декабря 2014г на востоке страны. Как стало известно «Думской», сегодня на мине-растяжке, которую боевики установили на нейтральной полосе, подорвались начальник разведки бригады майор Александр Кушнирук и командир отделения разведроты сержант Валерий Лесник. Трагедия произошла в районе между населенными пунктами Пески и Первомайское Донецкой области. Вечная память погибшим за свободу и независимость Родины!

Экспертиза ДНК подтвердила гибель под Иловайском юного добровольца из Новой Каховки Романа Атаманчука, 1992 года рождения. Завтра 25.12.2014 года в 11.30 состоится прощание.Дорогие Собратья, Друзья и Патриоты. Завтра 25.12.2014 года в 11.30 состоится прощание с нашим Братом Романом Атаманчуком по адресу Херсонская обл, Каховский район, с.Сергеевка ул. Молодежная,1 Приходите все, для провожания его.

Боєць Олексій «Динамо»  - кіборг з 93ї бригади. Не так давно поширювалось відео з ним, його досвідом і враженнями від війни. Саме він разом з двома друзями з 93 бригади повісив український стяг на новому терміналі. Загинув в боях за Україну. Герої не вмирають!

Олексія Дурмасенка

Під час обстрілу бойовиками блок-посту, що охороняли бійці полку “Азов”, загинув 20-річний дніпропетровець з позивним “В’єтнам”.Дмитро Астраков (“В’єтнам”) — На війну В’єтнам приїхав нещодавно. Будучи на цивілці, активно допомагав нашому полку як волонтер. Всидіти вдома, як і під час Майдану хлопець не зміг. Разом із друзями вирішив стати на захист України.

29,12,2014 при нападении на с.Пески, погиб боец 93 Бригады Алексей Дурмасенко. Он не успел обзавестись семьей, у него остались две сестрички и родители. Прожив свои 25 лет, он не побоялся и пошел добровольцем защищать нашу с Вами родину. Слава Герою.. и Вечная Память. Герои не Умирают, Они живут пока мы с Вами помним.

У суботу, 3 січня 2015р, на Личаківському цвинтарі поховають 27-річного Героя Івана Андрухіва. О 10.30 год. в Гарнізонному храмі св. Ап. Петра та Павла відбудеться Літургія та прощання. — See more at: http://tvoemisto.tv/news/zavtra_u_lvovi_v_ostannyu_put_provedut_ishche_odnogo_geroya_rozklad_68081.html#sthash.ZSMRm3z2.dpuf

3 января в Сумах простились с Сергеем АБРЮТИНЫМ, который отдал жизнь, защищая независимость на Востоке Украины. Заупокойную панихиду отслужили на I этаже Дома советов (площадь Независимости, 2). Сергея Абрютина похоронили на Аллее Почетных граждан Центрального кладбища города. Жизнь рядового оборвалась 29 декабря недалеко от пгт. Пески Донецкой области. В апреле Сергею исполнилось бы 32 года. У него остались жена и 5-летний сын.

Це — Вітя Гурняк. Він загинув в жовтні. Він загинув, рятуючи інших бійців. Я хочу, щоб сьогодні ми всі згадали тих, кого з нами немає. Посміхайтесь, радійте, але ніколи не забувайте таких, як він! Зі святом! Бережіть тих, хто поруч з вами!

Я хочу поздравить с Новым годом мою любимую 95-ю бригаду. И почтить память тех, которых уже с нами нет. Они уже не встретят Новый год. Они в раю. Сумы. Максим Савченко. 1989 г.р.

Сегодня, в 10:00, в Михайловском соборе, пройдет прощание с бойцом ДУК «Правый сектор», Антоном Киреевым. Подтягивайтесь, кто может. Спи спокойно, солдат.

 

 

 

 

Вчера было 9 дней, как не стало этого молодюсенького бойца 92 мех.бр.. Он умирал на руках родного брата, и последние его слова были :» Позвони маме и скажи,что все хорошо!» Я до сих пор не могу поверить. Я до сих пор не могу принять. Я все еще также жду смс от него, с пожеланием доброго утра…. Тяжело. Больно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поздно вечером 18.12.2014, в окрестностях города Счастье, в результате перестрелки, погибли два наших боевых товарища:
позывной «Динамит» — Оврашко Сергей Николаевич, 1976 г.р., командир разведроты, и сын братского грузинского народа, гражданин Грузии, Григолашвили Александр Михайлович, 1982 г.р. — позывной «Чужой». Еще трое бойцов получили ранения и были эвакуированы в Военно-медицинский клинический центр северного региона в город Харьков, из них двое — в тяжелом состоянии. Динамит и Чужой были настоящими бойцами. Чужой вовсе не был для нас чужим, более того за день до своей гибели Саша написал заявление с просьбой о предоставлении ему гражданства Украины…
Вечная память вам, ребята! И вечная слава!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Крисоватий Ігор Іванович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАГИБЛІ ГЕРОЇ:

Помінкевич Сергій (позивний «Чех»)

Ляшук Максим (позивний «Яр»)

Сацюк Олександр (позивний «Білий»)

Шолуха Віктор (позивний «Шериф»)

Сивий Олександр.

Нагадаємо, що бійці «Світязя» вийшли з оточення під Іловайськом. Доля багатьох інших залишалася невідомою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Його накрило снарядом мінометного розрахунку… Ми помстилися за Руслана. Під Дебальцево постійно стріляють. Воюємо з «казаками» і чеченцями, російських військ там не залишилося. Нам би нормальне керівництво, дали би наказ, то зачистили б район за короткий термін, але, мабуть, хтось цього не хоче», — каже бойовий побратим Руслана Ліщука.

 

 

 

 

 

 

Герой Украины — Ростислав Никитин — Малыш

АБРАМЧУК Олександр Петрович, 26 років, м. Ковель. Солдат, в/ч А2331 (м. Володимир-Волинський).

АРТЕМУК Олександр Іванович, 37 років., м. Ковель. Старший сержант, , в/ч А2331(м. Володимир-Волинський)

АТАМАНЧУК Андрій Вікторович — 35 років, м. Луцьк. Солдат в/ч пп В0624 «Айдар».

БОНДАРУК Микола Петрович, 23 роки, с. Заріччя Володимир-Волинського району. Солдат, в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

БРИК Дмитро Юрійович, 21 рік, с. Старий Чарторийськ, Молодший сержант в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

 

БУГАЙЧУК Сергій Анатолійович, 26 років с. Низово Старовижівського району. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

ВАЩЕНЯ Іван Петрович, 39 років, с. Туричани Турійського району, Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

ВИШНЕВСЬКИЙ Олег Анатолійович, 36 років, м. Луцьк Солдат в/ч пп В0624 «Айдар». Був добровольцем.

ГЕРАСИМИК Дмитро Миколайович, 26 років, с. Видерта, Камінь-Каширського району. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

ГРИНЮК Володимир Володимирович, 24 роки, с. Граддя Маневицького району. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією.

 

ГОЛЯНОВСЬКИЙ Руслан Вікторович, 32 роки, с. Горичів Володимир-Волинського району. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

ГРИЦЮК Михайло Михайлович, 29 років, с. Милятин Іваничівського району. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією.

ГУЛЮК Сергій Миколайович, 33 роки, Луцьк. Молодший сержант в/ч 9971 Луцького прикордонного загону. Військовослужбовець за контрактом

ДАНИЛЕВИЧ Роман Миколайович 34 роки, с. Облапи Ковельського району. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією

ДАРМОФАЛ Сергій Миколайович, 23 роки, с. Волиця Іваничівського району. Старший солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

ДЕМ’ЯНИК Сергій Валерійович, 26 років, м. Камінь-Каширський. Старший сержант в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

ДЕРКАЧ Олександр Петрович, 27 років, с. Довжиця Маневицького району. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

ЗАДОРОЖНІЙ Андрій Володимирович, 36 років, м. Нововолинськ. Капітан, в/ч А2331(м. Володимир-Волинський), кадровий офіцер.

ІЩУК Володимир Степанович, 30 років, с. Підгайці. Служив у роті патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь». Служив як доброволець.

ЙОВЗИК Дмитро Васильович, 31 рік, Луцьк. Молодший сержант в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією.

КАЛУШ Руслан Петрович, 34 роки, с. Озерце Ківерцівського району. Сержант в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією.

КАНТОР Ігор Володимирович, 27 років, Нововолинськ. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією.

КАРАБАН Артем Олександрович, 21 рік, Луцьк. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

КИРИЧУК Сергій Володимирович, 25 років, с. Римачі Любомльського району. Молодший сержант в/ч 9971 Луцького прикордонного загону.

КЛИМЧУК Сергій Дмитрович, 45 років, Луцьк. В/ч пп В0624 «Айдар».

КОМАРИСТИЙ Андрій Валерійович, 20 років, м. Нововолинськ. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією.

КОРОЛЬКО Микола Петрович, 26 років, с. Тоболи Камінь-Каширського району.Солдат в/ч пп В0624 «Айдар».

КОТЕЛЬЧУК Михайло Володимирович, 29 років, с. Нововстав Луцького району. Старший солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

ЛІЩУК Віталій Леонідович, 28 років, с. Зоря, Володимир-Волинського району. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією.

ЛУЧУК Роман Олександрович, 20 років, Луцьк. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією.

ЛЯШУК Максим, 25 років, с. Острожець Млинівського району Рівненської області.

МАКСИМЕНКО Олександр Олександрович, 24 роки, м. Володимир-Волинський. Старший лейтенант в/ч 9938 Луганський прикордонний загін. Кадровий офіцер.

Завтра, 9 січня 2015р, відбудеться похорон загиблих в ДТП у зоні АТО бійців Національної Гвардії України Ростислава Скрута та Романа Сокача.

25-летний контрактник Максим Сенкевич погиб 10 ноября 2014г, защищая украинский блокпост. У старшего лейтенанта осталась мама, сестра и пятилетняя дочь Анюта

БОЖЕ ,,,КОГДА ТО ЭТО ЗАКОНЧИТСЯ ???,,,(((,,,уже просто нет слов и слез… Ще один Небесний Янгол… Пантелеймон.21 рік. Літин

01.01.2015 року загинув Подфедько Любомир Сергійович  29.07. 1987 р.н. Ви знаєте, коли у матері, порожніють очі? Коли немає ані сльозини і зіниці висохли. Жінка в чорній хустині все виплакала за ніч. Ми вперше бачили матір, яка не побивається за сином. Мати 27-річного Любомира виплакала своє серце ще до церемонії прощання. Її наймолодшого сина, ‪#‎кіборг‬»а з 80 бригади привезли мертвого на Святвечір. Любомир загинув обороняючи донецький аеропорт. Його підірвали гранатометом мирні ополченці.‪#‎днр‬. Його і ще двох вояків. Двоє побратимів зостались живим, а він ні. На похоронах не було зойкоту і завивань. Була «Пливе кача» і стоголосі «Слава!» Були розсипані по дорозі троянди — від дому, аж до цвинтаря. Було море прощальників — з рідного села Демні і райцентру — Миколаєва. Не було багато побратимів з бригади — чомусь приїхало лише двоє однополчан. Не було відчуття приреченості: священики навіть не пробували заспокоїти сім‘ю і казали про місію оборони своєї землі, ганили решту слухачів за байдужість, говорили про жертви минулих поколінь під Базаром, на Маківці й під Крутами. «Любомир віддав життя — за нас з вами, за нашу вільну мирну країну» — казали отці. І люди, здається, чули їх. Любомир вже 5 воїн, виходець з Жидачівського і Миколаївського районів, що загинув у ‪#‎ато‬. Загалом, більше 200 вояків з нашого краю служать на Донбасі. П.С. ГО «Народна самооборона» Жидачівського району встигла зібрати трохи грошей для сім‘ї героя.

 

 

 

«8 июня после богослужения так называемые «ополченцы ДНР» ворвались в помещение церкви «Преображение Господне» и заявили, что арестовывают диаконов Владимира Величко и Виктора Брадарского, а также двоих взрослых сыновей старшего пастора Рувима и Альберта Павенко. Террористы инкриминировали христианам преступление против ДНР, а именно — поддержку украинской армии. Больше месяца семьи служителей с нетерпением и тревогой ждали, пока захваченных отпустят из плена. У Владимира Величко дома осталась жена и восемь детей, у Виктора Брадарского — трое детей. Один из братьев Павенко был еще холост, у другого осталась жена. Как оказалось, служителей пытали и убили уже на следующий день — 9 июня 2014г

Завтра, блище до вечора, везтимуть в Тернопіль Героя на ім’я Павло Бас,1 липня 1988 р.народження, полк «Азов». Який загинув 7 січня від обстрілу ГРАДом. Прошу зустріти хлопця, адже він відав своє життя за нас, за мирне небо над нашими головами.Тому звертаюсь до усіх не байдужих зустріти його на КПП (що на виїзді до Збаража). Більш детальна інформація про місце й час буде завтра. ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

Боєць Нацгвардії РОМАН ФУРИК із Коломиї, загинув в зоні бойових дій на Сході в Станиці Луганській захищаючи свою землю. ВІЧНА ТА НЕЗАБУТНЯ ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ УКРАЇНИ!!!

 

Вічна тобі пам»ять друже….. Ти був безстрашний як лев, ти цінував дружбу….Скіф, ти назавжди в наших серцях….

В селе Евтодия Балтского района вчера похоронили местного жителя, 34-летнего Юрия Базгу. Как рассказали «Думской» земляки мужчины, они только на кладбище узнали о том, что их односельчанин был бойцом 24-го батальона территориальной обороны «Айдар». Юрий был ранен на фронте и умер в киевском госпитале от заражения крови. Тело отправили на малую родину, не поставив в известность о смерти военнослужащего местные власти. Поэтому Юрия Базгу похоронили без воинских почестей, почти тайно. Вечная память павшим за свободу и независимость Родины!

Миколаївський район Львівської області поховав “кіборга” – захисника донецького аеропорту Любомира Подфедько. Похорони відбулися в селі Демня

Від отриманих травм у лікарні помер ще один боєць батальйону Національної гвардії імені генерала Кульчицького. Сьогодні 17.01.2015р, о 9-й ранку від нас пішов Ігор Дідач. Не витримав тих поранень, що були отримані під час ДТП 05.01.2015″, — повідомили в батальйоні. У бійця залишилися двоє дочок та дружина.

Сегодня 17.01.2015г погиб боец 93-й ОМБ Костиницкий Андрей Игоревич 1983 года рождения из Сокальщины. Герои не умирают!

Вчера, 16 января, при выполнении боевого задания — разведывательного поиска под Мариуполем под огнем врага пал смертью храбрых один из выдающихся украинских воинов, талантливый и бесстрашный человек, которого коллеги-профессионалы называли «спецназовец №1″, командир 73-го Морского центра специального назначения, капитан 1-го ранга Юрий Борисович Олефиренко.

Україну він любив понад усе У рідному селі Малехів на Львівщині сьогодні, 17 січня 2015, поховали сержанта міліції Тараса Дороша – бійця батальйону патрульної служби міліції особливого призначення Львів‬, котрий загинув від кулі снайпера в зоні проведення ‪#‎АТО‬ у Луганській області.

 

Пивоваров Александр Сергеевич, 1988, погиб 28 сентября в Донецком аэропорту. Ему 8 сентября исполнилось 26 лет. Саша был действительно патриотом Украины. Он учился, жил и работал в Москве. Он не принял российское гражданство. В школе на спортивных соревнованиях выступал под флагом Украины, и все знали, что он – Украинец. Служить в армию пошел в Запорожье в десантные войска.

Он был больше, чем просто ротный, который подписывал наши акты приема-передачи. Он был Другом. Он им останется на всегда….. Он погиб во время боя за Донецкий аэропорт. Его БМП подорвалась на противотанковой мине… СПИ СПОКОЙНО МАКСИМ ПРЕСНЯКОВ….. Тебе было всего 28…..

Миколаївщина прощається з офіцером Юрієм Олефіренко 5 канал

Загинув в АТО,,,,,,Олександр Шимон Зі святими упокой, Христе, душу померлого раба Твого, де немає ні хвороби, ні журби, ні смутку, а життя безкінечне. Бо Ти єси воскресіння, життя і вічний спокій, Христе Боже наш, і Тебе славимо з Предвічним Отцем і Святим Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

На Луганщині під обстріл бойовиків потрапили автомобілі Луганської облдержадміністрації Геннадія Москаля і народного депутата Марії Матіос. Про це у вівторок повідомляє прес-служба Москаля. Інцидент стався у Трьохізбенці – одному із трьох населених пунктів Луганської області, які обстрілюють майже щодня з артилерії, мінометів, “Градів”, танків і стрілецької зброї. Як зазначається, коли чиновники оглядали один із пошкоджених будинків, терористи почали обстріл із “градів”. Кілька снарядів вибухнули за 300-400 м від автомобілів Москаля і Матіос, але в результаті обстрілу ніхто не постраждав.Також з сумом зазначаємо, що на сході країни загинув ще один військовий з Буковини, а саме боєць 80-ї аеромобільної бригади Юрій Кушнір. Світла пам’ять…

Сьогодні Україна втратила ще одного свого кращого сина…. Не стало нашого Друга, Брата, Захисника, Героя, Сім’янина, Батька, Військового 95-ої аеромобільної бригади, Віталія Ремішевського! Вічна пам’ять! ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ …..

Киевлянка Зоряна — вдова бойца «Донбасса» с позывным Миротворец, Дмитрия Кузьмина,

 

“Герої не вмирають!”, — скандував сьогодні, 22 січня, у День Соборності хмельницький майдан. В останню дорогу сотні місцян проводжали старшого лейтенанта 95-ї аеромобільної бригади Дмитра Іваха. 25-річний десантник загинув від осколкового поранення у боротьбі за донецький аеропорт, витягуючи з поля бою свого побратима. Зі сльозами на очах попрощались із воїном на майдані Незалежності усі покоління хмельничан.

17 січня 2015 року в Донецькому аеропорту загинув наш земляк, житель с.Жабинці Гусятинського району, Володимир Трух. 21 січня 2015 року через наше місто буде проходити кортеж з загиблим воїном. Віддамо шану Герою України! Вічна пам’ять Герою! Команда сайту щиро співчуває родичам, друзям загиблого. Герої не вмирають!

17 січня 2015 року в Донецькому аеропорту загинув наш земляк, житель с.Жабинці Гусятинського району, Володимир Трух. 21 січня 2015 року через наше місто буде проходити кортеж з загиблим воїном. Віддамо шану Герою України! Вічна пам’ять Герою! Команда сайту щиро співчуває родичам, друзям загиблого. Герої не вмирають!

Вічная тобі пам’ять, Герою України, Друже Юрій Кушнір! Такого безкорисливого, дбайливого і відданого товариша бракуватиме всім і кожному, хто знав Юрка. Завжди просив за когось: за сиріт, за бідних, за тих, хто не мав звідки чекати на допомогу. Спілкувався з його коханою Дівчиною — так хотіла, щоб він поїхав до неї в США. Не поїхав. Поїхав на війну, боронити Батьківщину! Спи спокійно, Брате! Господи прийми душу Юрка в Царстві вічнім, Царстві спокою і любові, де нема війни, болю і страждань. Співчуття рідним і близьким Юрія Кушнір

Погибшие в боях за Донецкий аэропорт военнослужащие Вооружённых сил Украины. Спите спокойно. Вы сделали то, чего многие мужчины не могут сделать: встали на защиту своего государства, как настоящие сыновья, как сознательные ее граждане. Вы не убегали от трудностей, вы их преодолевали. Вечная память!

Киборг

Ночью был обстрел… Никоненко Сергей Григорьевич «Седой» пал. Вечная память Герою! А вы Пьете воскресный кофе в вашем уютном мирке? Помолитесь хоть за упокой души война, страусы. Ваш мирок был и за его спиной. Он грудью лег за него, обняв крепко землю руками!

Фото погибших киборгов в донецком аэропорту

Кіборг з Тернопільщини загинув у донецькому аеропорту, застиснувши у долоні фото своїх дітей… Тернопільщина втратила ще одного Героя-”кіборга”. Під час оборони донецького аеропорту загинув боєць 80 аеромобільної бригади Іван Вітишин з села Велика Лука. Тиждень про нього не було жодної інформації. Рідні і друзі мали надію і вперто шукали серед поранених і полонених. Вчора впізнали на відео з терміналу. Іван Вітишин загинув, захищаючи летовище. Разом з бойовими побратимами. З думками про родину і дітей. Його так і знайшли: з фотографіями дітей в долоні… Зараз рідні просять допомоги волонтерів, щоб дізнатись місце перебування тіла і привезти його додому. «Вночі Іван прийшов. У сон до донечки. Багато палив, розпитував: як вдома і питався, коли вже йому дадуть помитися, бо чистим хоче бути…» Вічна память і вічна слава Героєві!

Загиблі кіборги — вічна память Героям України!

Загиблі кіборги донецького аєропорту — вічна память Героям України!

30-летний Виктор Ковальчук погиб, защищая донецкий аэропорт. Десантник 79-й бригады лег на гранату, спасая жизни своих побратимов. За два месяца до смерти солдат Украины успел побывать в отпуске – увидел новорожденную дочурку Лилию

 

- Привіт, Юль! Вибач, що звоню…. Я лежу під завалом, в мене ще є трохи зарядки на телефоні. Розумію, що врятувати мене вже не можна. Поговори зі мною… Не хочу помирати насамоті.
Я коли почула це сьогодні від Юлі і уявила собі ситуацію…забракло повітря.. не змогла дихати.
- І….?
- З ним вже немає зв»язку, — тихо відповіла Юля.

Кіровоград у жалобі: прощання з Володимиром Тигняном

 

 

 

 

 

Британські журналіст Грем Філіпс зробив фото тіл загинувших українських військових в аеропорті Донецька.

 

 

 

Через два місяці після похорону бійців, які героїчно загинули на Донбасі, дві жінки із Чернігова отримали майже ідентичний витяг з наказу командира військової частини — виключити їхніх чоловіків зі списку особового складу і всіх видів забезпечення, мовляв, те, що сталося з ними на фронті, було самогубством. Дружини в це не вірять і обіцяють боротися, йдеться в сюжеті ТСН.19:30. Артем Рудник так і не дочекався народження сина. За три дні до ротації хлопця знайшли розстріляним поблизу блокпосту. Ховали Артема як справжнього героя з усіма почестями. Оксана отримала довідку судмедексперта, що він загинув під час бойових дій від вогнепального поранення в голову. Однак, у виплаті державної допомоги у 600 тисяч гривень їй відмовили через приголомшливу причину — самогубство.

Оксана Говрущенко також втратила чоловіка на війні на Донбасі. Це сталося за три тижні до ротації. Керівник інженерної служби батальйону, офіцер Сергій Говорущенко загинув внаслідок вибуху, проте жодного свідка пригоди слідство не розшукало. І тепер кажуть, що це було самогубство.
Максим Пресняков — командир развед роты 93 ОМБР

Памяти защитникам Донецкого аєропорта!

17 января 2015г в бою за монастырь под Донецким аэропортом одним из тех, кто поднимал в атаку 6-ю роту 93-й механизированной бригады стал вот этот удивительный человек Тамаз Сухиашвили.Поднимая роту в очередную атаку Тамаз Сухиашвили пал смертью храбрых… Вместе с Тамазом погибли еще 2 украинских воина, а более 20 бойцов получили ранения — среди раненых были еще трое грузин. Они пожертвовали собой ради нас.

В боях за Донецький аеропорт загинув боєць 80 аеромобільної бригади В’ячеслав Мельник із села Білокриниця Кременецького району.

22 травня 2014 року під чим зміїним кублом сепаратистів обірвалося життя нашого Сина і Брата Леоніда Полінкевича — майора незабутньої 51 Володимир-Волинської багатостраждальної механізованої бригади. Наші хлопці прийшли, щоб захистити мирний люд. Вони принесли людям Донбасу правду про Україну. Але місцевим вона виявилася непотрібною. «Донецкие» привели серед ночі бородатих бойовиків, які холоднокровно розстріляли наших військових. Ми не чекали такої підлості і зради. Світ розколовся надвоє… Для нас — родин загиблих героїй. А для вас, місцевих???

Сегодня в Кировограде хоронили Владимира Тигняна, 1989 года рождения, погибшего смертью храбрых при выполнении боевого задания в составе бронегруппы 300-го полка в зоне российской оккупации.

У селі Красному Партизані стояло лише одне відділення 20 батальйону територіальної оборони. Коли стало зрозуміло що підмоги не буде, кожен з ще живих бійців приймав рішення як поступити. Андрій Володимирович Колісник, за свідоцтвами сепаратистів, руки підіймати не став. Вже не молодий старший лейтенант, командир взводу бився до кінця і загинув як герой. В с. Чумаки, Томаківського р-ну, Дніпропетровської області лишилася вдова з двома дочками. Тіла загиблих у сепаратистів з ризиком для життя забирав священик УПЦ-КП Дмитро Поворотний, котрий добровільно виконує обов’язки капелана 20 БТРО, повідомляють у соцмережах.

Близько 9 години 20 хвилин у результаті артилерійського та міноментного обстрілу позицій підрозділу Національної гвардії України, що розташовується поблизу населеного пункту Виноградне Маріупольского району Донецької області, загинув військовослужбовець строкової служби військової частини 3056 Старший солдат Миколайчук Дмитро Васильович 1993 року народження, був призваний Віньковецько-Новоушинським ОРВК Хмельницької області.

Вчергове наше місто сколихнула трагічна звістка. Згідно з результатами проведених експертиз вдалось ідентифікувати особу Олександра Войчука, який раніше був у списку зниклих безвісти. Він у складі 51-ї окремої механізованої бригади виконував завдання у зоні АТО. Зв’язок з ним обірвався 28 серпня 2014 року. На той час він знаходився поблизу Іловайська Донецької області, — повідомили у відділі інформаційної роботи міськради. Він був похований у місті Дніпропетровськ як невідомий солдат. Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради має прийняти рішення про ексгумацію тіла та передачу його рідним для перепоховання у Луцьку.

24 січня 2015р священик Дмитро Поворотний ієрей упц-кп забрав тіла українських бійців загиблих в селі Красний партизан, відчитавши бойовиків за негідну людини поведінку.Ієрей УПЦ-КП Дмитро Поворотний вже декілька місяців виконує обов’язки капелану в зоні бойових дій. Він окормляє бійців 20 батальйону територіальної оборони рідної йому Дніпропетровщини.

Вчора, 27 січня, у Києві після складних операцій помер наш земляк 27 річний Ігор Римар зі села Трибухівці Бучацького району. Ще 9 січня 2015 року Ігор, захищаючи Донецький аеропорт, потрапив під мінометний обстріл. У бою йому відірвало руку, розтрощило щелепу і гортань…

Это Миша Шульц. Друг моего сына. Он хотел ему сегодня позвонить. Но Мишу убили. На войне, которая называется АТО. И теперь Мишу везут домой. В Херсон. В гробу. Он там с танка спрыгивал, собирался идти в атаку. И его убили. Наверное мне не нужно сейчас писать. Но я не знаю, что делать. Пью водку и плачу. Сын лежит и смотрит в потолок. Это Мишка в Крыму, в походе. Крыма у нас нет, и Миши тоже больше нет.

 

Нету больше с нами Чипа. Молодой, разбитной, светлый.Воин! Гордость разведки 95ки! Воевал давно, и очень эффективно.

Мы нашли хорошего человека, Саню Черникова, которого искали накануне. Чуда не случилось. Он не ранен, не в плену. «Саш, твой друг – двухсотый, он в официальных списках», — сказали мне информированные люди. Вчера в это верить не хотел никто, до тех пор, пока не увидят своими глазами. Сегодня увидели — двухсотый. Что такое «двухсотый»? Как это отражает, что у моего друга Олександра Чернікова ребенку несколько месяцев всего, что эту малышку он видел только пару раз во время отпусков?

28-летний доброволец Владимир Коновалов за восемь (!) месяцев в АТО прошел самые горячие точки: освобождал Славянск, когда у нашей армии не было даже бронежилетов, чудом выбрался из Иловайского котла Погиб 10 декабря, в день перемирия, когда развозил жителям Донбасса гуманитарку и искал неразорвавшиеся мины. Украинских солдат обстреляли из засады снайперы боевиков — пуля в сердце. Сослуживцы Владимира подозревают, что их сдали местные. Те самые, которым они привезли продукты

друг сегодня погиб…под Дебальцево…доброволец…Фастов…Ваня Ступак…36 лет…двое мальчишек у него, жена — умница….работал начальником отделения крупного банка в Киеве…пошел рядовым, хотя и был офицером… Ваня — хороший человек, такие очень редко в жизни встречаются… благодарю, ребята, за участие… вроде и взрослый я мужик уже, а слезы градом катятся, не остановить…

У зоні АТО в бою з ворогом-загарбником загинув молодий захисник України Владислав Новинський із с. Куйбишеве Шишацького р-ну Полтавської області. Йому був лише 21 рік.. Вічна пам’ять Герою!

У суботу о 10-й годині в Українському домі (м. Київ) почнеться прощання з бійцем Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» Андрієм Прищепюком («Шершнем»), котрий загинув 9-го серпня під селищем Міусинськ при виконанні бойової задачі.

Загинув наш бойовий побратим Андрій Ляшко. Він був в «Правому секторі» від початку подій на Майдані. Навесні пішов захищати Україну в складі батальйону «Донбас». Він був у боях за Попасну, Лисичанськ, Іловайськ. При виході з оточення з Іловайського котла 29 серпня 2014 року колона української техніки потрапила під обстріл російських військ, тоді друг «Нац» отримав смертельне поранення й помер на руках побратимів.

Володимир Питак народився 7 лютого 1979 року на Теребовлянщині. Його батько був активним членом Народного Руху України. 10 років тому Володимир виграв «зелену карту» та емігрував до США. Жив в Детройті, Чикаго. А в березні 2014 року повернувся на Україну, щоб захищати її від російського агресора.На Донбасі під Дебальцевим загинув захисник з діаспори Володимир Питак. У березні він повернувся в Україну зі США, аби воювати у зоні АТО

Чуда не произошло. Женя Пагулич геройски погиб. Этот мальчик воевал за Украину с Майдана. Светлая память! Похороны завтра, в с. Староварваровка. Мы хотим поехать, отдать дань уважения, почтить память, проявить солидарность, высказать соболезнования. Пока решаем, как будем добираться. Время уточняем. Кто хочет к нам присоединиться, звоните, будем советоваться, как это сделать. Кто на машинах, сбросимся на бензин. 0660262142. Вот это сообщение от Аллы Чонгар: Забрала с Авдеевки 12″двухсотых»,25 бр Фамилии:Чередник Максим Викторович Кучер Микола Миколайович Черников Олександер Юрьйович Закарлюка Николай Владимирович Гарбуз Олександр Валентинович Стародуб Андрей Викторович Щербина Артем Григорович Кулиненко Олег Сергеевич Пагулич Евгений Генадийович Чумаченко Олександер Николаевич Ткач Андрей Евгеневич Жадан Олексей Валентинович,погибли 22.01.2014. 95 бр-5 человек,список позже,забирала с Водяного,погибли 25-26.01.2014.Везу на Днепр……. Сколько погибших! Только в одной Авдеевке.

Вуглегірськ: його звали “Мажор” і він загинув героєм на очах своїх підлеглих

Это Донбасс!!!!!!!!!!!!!!!!! В с.Староварваровка ДОНЕЦКОЙ области хоронили 19-летнего десантника Евгения Пагулича. Люди стали на колени. Пришлось дописать после некоторых коментов: ЭТО ХОРОНЯТ УКРАИНСКОГО ВОИНА! И ДА!!! ЖИТЕЛИ ДОНБАССА СТАЛИ ПЕРЕД НИМ НА КОЛЕНИ!!!! САМИ!!!!

День жалоби сьогодні в Чернігові. Місто прощається з десантником Олександром Білокуровим. Командир відділення інженерно-саперного взводу 95-ої бригади загинув поблизу Донецького аеропорту в селищі Спартак.

В Днепропетровск везут тела погибших бойцов в АТО (список) 1 Хиврич Сергей Александрович 1971г.р., 128-я бригада. Вывезен из Дебальцево 2 Ковач Дмитрий, 128-я бригада. Вывезен из Дебальцево 3 Венгер Александр, 54-й разведбат. Вывезен из Дебальцево 4 Шевцов Валерий Александрович 128 бригада Вывезен из Дебальцево 5 Коноплев Андрей Анатольевич, 128-я бригада. Вывезен из Дебальцево 6 Попов Александр Александрович, 1983г.р. 40-й БТО. Вывезен из Дебальцево 7 Лебеденко Иван Анатольевич 1976г.р. 30-я бригада. Вывезен из Дебальцево 8 Жук Николай Викторович 1977г.р. 128 бригада Вывезен из Дебальцево 9 Голота Владимир Михайлович 1985г.р. 128-я бригада Вывезен из Дебальцево 10 Баширов Тахир Тахирович 1985г.р. 1-я танковая Вывезен из Дебальцево 11 Ткаченко Руслан Андреевич 1993г.р. 128 бригада Вывезен из Дебальцево 12 Лопацкий Фёдор Николаевич 1978г.р. 128 бригада Вывезен из Дебальцево 13 Чередник Максим викторович 25 бригада Вывезен из Авдеевки 14 Кучер Николай Николаевич 25 бригада Вывезен из Авдеевки 15 Черников Александр Юрьевич 25 бригада Вывезен из Авдеевки 16 Закарлюк Николай Владимирович 25 бригада Вывезен из Авдеевки 17 Гарбуз Александр Валентинович 25 бригада Вывезен из Авдеевки 18 Стародуб Андрей Викторович 25 бригада Вывезен из Авдеевки 19 Щербиа Артём Григорьевич 25 бригада Вывезен из Авдеевки 20 Кулиненко Олег сергеевич 25 бригада Вывезен из Авдеевки 21 Пагулич Евгений Генадьевич 25 бригада Вывезен из Авдеевки 22 Чумаченко Александр Николаевич 25 бригада Вывезен из Авдеевки 23 Ткач Андрей Евгеневич 25 бригада Вывезен из Авдеевки 24 Жадан Алексей Валентинович 25 бригада Вывезен из Авдеевки 25 Билокуров Александр Сергеевич 1985.р. 95 бригада Вывезен из Водяного 26 Гага Вячеслав Олегович 1991г.р. 95 бригада Вывезен из Водяного 36 Рачок Михаил Петрович 1984г.р. 95 бригада Вывезен из Водяного 37 Синюк Денис Сергеевич 1993г.р. 95 бригада Вывезен из Водяного 38 Стратович Анатолий Гримович 1962г.р. 95 бригада Вывезен из Водяного Выражаем глубокие соболезнования семьям родным и близким погибших.

Эти фото были сделаны в первые дни существования бат. «АЙДАР»! На фото Бобуров Руслан позывной Немец. Мы стояли в двоем в карауле и он попросил его сфотографировать для того что бы отправить дочери ММS. Сегодня Руслан в своей молодости прошол Афганистан и пошол добровольцем и на эту войну. Сегодня Руслан погиб у входа на проходную Счастьенской ТЭС.

31 января 2015 года в результате обстрела со стороны террористов так называемой ЛНР системами «Град» Луганской ТЭС в городе Счастье, погибли наши боевые товарищи: — Бобуров Руслан Юрьевич — «Немец» — 1966 г.р. — Жеребило Вадим Владимирович — «Диджей» — 1993 г.р. Вадим был душой компании и надежным боевым товарищем. Русик — легендой батальона и сердцем любого боя. Его пулемет «Машка» и ЗУ «Мамка» известны далеко за пределами «АЙДАРА». Ушли от нас молодой боец и опытный воин. Ушли, чтобы прикрывать нас сверху. Прощание состоится на Майдане в понедельник, 02.02.2015. Герои не умирают! Героям слава!

Герой Ічкерії і борець за свободу України, генерал Іса Мунаєв загинув в ході боїв під Дебальцево, повідомив нардеп Семен Семенченко

03.02.2015р Тернопіль на Збаразькому КПП буде гідно зустрічати загиблого Героя АТО, бійця 128 гірсько-піхотної бригади Дмитра Заплітного. Рідні везуть тіло загиблого під Дебальцево бійця 128 гірсько-піхотної бригади Дмитра Заплітного. Про точний час зустрічі повідомимо додатково, орієнтовно кортеж з тілом буде в місті близько 11 години. Вічна пам’ять тобі, Герою!

Коле было 33 года. Коля был замечательным, веселым и умным парнем. Коля был душой компании. Коля был порядочным человеком. Коля был настоящим мужчиной. Коля был настоящим патриотом и защитником Украины. Коля был любимым сыном и любимым братом. Коля был особенным. Коля был… 29.01 Коля попал под обстрел при выходе колонны из Дебальцево. 5 дней в коме. 5 дней он, и мы вместе с ним боролись за его жизнь. Сегодня вечером он умер в больнице в Харькове. Вечная память. Мы не забудем тебя, Коля.

 

1 февраля 2015 года при выполнении боевого задания в Дебальцевском районе Донецкой области погиб доброволец батальона «Донбасс», наш побратим — Андрей Реута, родом из города Сумы, позывной «Медок».
Погиб не просто наш побратим — погиб настоящий воин света: с широкой душой и добрым сердцем… Погиб наш близкий брат..

Щойно вчора ми публікували новину про похорон бійця батальйону Медка, а сьогодні вже про його бойового товариша, славного воїна, побратима ДАДДІ. Вони були нерозлийвода. І загинули разом, смертю хоробрих, виконуючи бойове завдання. Олександр Копица із Харкова був простим хорошим хлопцем, чуйним, добрим, завжди приходив на допомогу потребуючим, турботливим батьком і люблячим чоловіком. У нього залишилось двоє діточок. Молодший лиш пішов в перший клас… Таких людей як Дадді важко замінити… Завжди усміхнений, але серйозний у потрібний момент… Ми будемо завжди пам’ятати тебе, славний воїне української землі. Ти загинув смертю героя на війні, яку розпочали не ми, і ми помстимось за твою смерть… Ти мріяв про квітучу Україну, ми зобов’язані її здобути! Попрощатись можна буде вже сьогодні ввечері за адресою: м.Харків, мікрорайон Данилівка, вул. Квітуча, дім 87. Похорон у четвер, 5 лютого. На 9.00 год буде священник, а у 10.00 прощання на цвинтарі. Вічна тобі пам’ять, Дадди… Моли Бога про нашу перемогу… Спочивай з миром!

Вчора труну з тілом 25-річного Дмитра Янченка, бійця 15 бригади мобільного вузла зв’язку, привезли до рідного міста з Артемівська. На в’їзді до Броварів тоді зібралось кілька десятків людей аби зустріти з війни полеглого бійця. Сьогодні ж на Майдані Свободи зібралось близько семи сотень броварчан, які віддали своєму «янголу» останню шану.

Про це повідомляє Ірина Солошенко у мережі Фейсбук. — Я не маю слів….. тільки-но отримала від Олександри (Лесі) Кузь вдови Ігоря Римаря 222 (тисячі) 626 гр, все , що ви перерахували на його лікування. І на словах щира дяка від неї, що допомогали і піклувалися про них…. Тепер Леся хоче, щоб всі кошти використали для поранених хлопців. Подзвонила відразу Олі-Крохе, сказала, що від неї чекаю замовлення в першу чергу, бо вона вивозила Ігоря… Вчора було 9 днів по Ігореві…. Світла пам`ять йому, хлопцеві-захістнику, та щира дяка його сім`ї, яка дбає про інших, а не про себе…

Сьогодні, 5 лютого, на Личаківському кладовищі у Львові на полі почесних поховань №76 похоронили новітнього Героя, 48-річного офіцера 80-ї аеромобільної бригади Сергія Невеличука. В останню путь Героя провели родичі, друзі, а також бойові побратими. «Він був прекрасною людиною. З Сергієм можна було робити все, що завгодно, заради захисту нашої землі. Я саме мав їхати його змінити на сході, але він не дочекався ротації», — розповів побратим загиблого Роман Терен. Сергій Невеличук був львівським підприємцем, активним громадським діячем та одним із лідерів ГО «Я львів’янин». На останніх виборах до Львівської міської ради балотувався від партії «Україна соборна». У Сергія залишилася дружина та двоє дітей. Боєць поліг на полі бою у селі Передільському Луганської області.

5 февраля 2015 громада Сум простилась с 32-летним бойцом добровольческого батальона «Донбасс» Андреем РЕУТОЙ (позывной «Медок»), который погиб 31 января под Углегорском.

Сьогодні в Полтаві на Алеї героїв на Боженківському кладовищі перепоховають бійця батальйону “Донбас” Олександра Мочалова. На 11 годину біля Свято-Успенського Собору зібралися сотні полтавців, щоб провести в останню путь героя. Архієпископ Полтавський і Кременчуцький, УПЦ Київського патріархату, владика Федір відслужив панахиду. Владика розповів, що Олександр потрапив до Іловайська, коли там вже було пекло. Їдучи з відпустки він проривався до своїх. “Їхав на допомогу хлопцям, почався сильний обстріл. Наказав своїм звертати на обабіч дороги, сам поїхав прямо. Знайшли його з санітарною валізою. Так рятуючи життя інших він загинув сам”, – сказав Федір.

Сегодня, 8 февраля 2015 , Кременчуг попрощался с Богданом Гавелей, бойцом 79-й отдельной механизированной бригады, погибшим под Мариуполем 4 февраля 2015.

ВІЧНАЯ ПАМ,ЯТЬ! ОБІРВАЛОСЬ ЩЕ ОДНЕ ЖИТТЯ. КОЛЯ МИКИТЮК, МОЛОДИЙ ОФІЦЕР, ВИПУСКНИК АСВ ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО М. ЛЬВІВ. УРОДЖЕНЕЦЬ МІСТА ІЗЯСЛАВ. 1992 РОКУ НАРОДЖЕННЯ. ЗАГИНУВ ПІД ДЕБАЛЬЦЕВО.

У бою під Саханкою загинув боєць «Азову» з позивним «Брат». 11 лютого 2015 в ході штурму ворожого блокпоста поблизу селища Саханка загинув боєць полку особливого призначення «Азов» Дмитро Коряк(Брат). У «Азові» Дмитро боровся за свою державу з серпня. Мріяв про той момент коли ми нарешті підемо в атаку. Брат говорив, що не можна просто стояти і чекати, поки по тобі прилітають снаряди і коли йшов в бій то посміхався, бо крок за кроком звільняв нашу землю. Загинув Брат від осколкових поранень. Міна ворожого міномета розірвалась біля нього. Наш побратим загинув як воїн у нелегкому бою. Твоя смерть не буде марною. Помстимо смерть великого лицаря!

Прохання про молитву за Прошак Андрія Васильовича 128 бригада, 15 батальон! Боже допоможи батькам, він єдиний син! Нажаль підтвердилася найстрашніша інформація!

Морквас І.Й.

Герой України — Азов

Герой України — Азов

Герой України — Азов

Герой України — Азов

Герой Небесного_Батальйону — Руснак Дмитро Григорійович 1993 р.н., Чернівці. Танкіст 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Змалку виховувався в родині тітки, бо мама Дмитра померла, а батько мав іншу родину. Закінчив Чернівецький спортивно-військовий ліцей. У 2012 році пішов на строкову армійську службу, служив у Дніпропетровську. З початком АТО продовжив службу за контрактом. На захисті Батьківщини був із самого початку бойових дій. Залишилися тітка, двоюрідний брат та батько. Загинув 9 лютого 2015 близько 20-ї години під час артилерійського обстрілу 34-го блокпосту поблизу села Світличне Нижнянської селищної ради (Попаснянський район Луганська область).

Ще наприкінці січня волонтери поширювали інформацію про загибель кіборга з Тернопільщини Івана Вітишина. Його впізнали серед загиблих на відео з терміналу аеропорту. В руках він тримав фотографію дітей… Лише сьогодні уночі тіло Івана планують доправити на батьківщину. Точний час наразі невідомий. Волонтери обіцяють повідомити, коли виїдуть із Дніпропетровська. Орієнтовно зустріти кіборга з 80-ї окремої аеромобільної бригади, який загинув в донецькому аеропорту, можна буде вночі з 18 на 19 лютого. Довідка: Іван Вітишин – доброволець 80-ї ОАЕМбр ВДВ ЗСУ. Проживав у с.В.Лука. Потрапив у зону АТО ще влітку. Позивний – Тесть. Вдома залишилась дружина і три доньки.

 

 

 

ПІШЛА НА НЕБЕСА НАЙКРАЩА МОЛОДЬ УКРАЇНИ ! ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЯМ !
Втрати азовців за останні п»ть днів – семеро загиблих бійців та близько 50-ти поранених.
Імена героїв, що віддали життя за свободу та незалежність України:
11.02.2015
Коряк Дмитро Володимирович («Брат») – 25.04.1989;
14.02.2015
Гольченко Ігор Іванович («Ернесто») – 16.10.1996;
Черненко Роман Олександрович («Бенч») – 25.05.1995;
Радіонов Володимир Олександрович («Чемпіон») – 07.11.1988;
15.02.2015
Чеботарьов Михайло Вікторович («Чавур») – 29.07.1987;
Грицай Антон Юрійович («Сіф») – 07.05.1987;
Кирилов В’ячеслав Юрійович («Козак») – 19.12.1984.

 

 

 

 

 

Не плач, кохана, чуєш, я живий!

Не міг тобі раніше подзвонити.
То був страшний, запеклий, довгий бій,
Та ми не мали права відступити.

Скажи хоч слово, мила, не журись.
Утри сльозу й нарешті посміхнися,
А ще молись, за нас усіх молись.
І матері від мене поклонися.

Цілуй дітей і батькові привіт,
Скажи, його «Кобзар» тепер в нагоді:
Ми з хлопцями завчили «Заповіт»,
Під обстрілом читаємо відтоді.

Пробач, ріденька, знову мушу йти.
І не питай, куди тепер рушаю.
Мене чекають прокляті світи,
Коли вернусь я й сам уже не знаю.

Вона в сльозах стискає телефон,
Пусті гудки, в душі гроза лютує.
Та він живий, то був поганий сон,
Її любов його, таки, рятує!

А він десь там, де небо у вогні,
Боронить свою землю від навали.
Він вже давно не лічить ночі й дні,
Він робить все, щоб ми війни не знали!

 

 

 

 

У ніч на середу, 11 лютого 2015р, під Дебальцевим загинув лікар із Львівщини, заступник голови Щирецької первинної організації партії «УДАР» Тарас Кончевич, інформує прес-служба політсили.

Тарас Кончевич працював головним лікарем Звенигородської лікарні (Пустомитівський район) на Львівщині.

У вересні 2014 року добровольцем відправився захищати територіальну цілісність та незалежність України в зону АТО. На Різдвяні свята Тарас відвідав домівку і знову повернувся на передову.

Він служив в районі Дебальцевого і трагічно загинув під час обстрілу міста – отримав осколочні поранення, несумісні із життям.

 

 

 

 

 

 

 

 

В окопах, де сиро, де долі немає
Солдат на колінах молитву читає.
Із серцем відкритим він лине до Бога,
Всевишнього просить про допомогу.

- О, Боже Великий, до тебе я лину,
Врятуй, збережи нашу рідну країну!
Пошли ти їй ласки, дай долі нової,
Не було щоб більше і горя, і крові.

Щоб хлопці за юності не посивіли,
Могили щоб землю вкраїнську не крили.
Пошли ж бо терпіння і сили боротись,
Бо скоро вже ворог всі душі спустошить!

Стою на колінах я перед тобою…
Не дай же нам, Боже, напитись війною.
У Ангелів наших обпалені крила,
Обіймами кутать нас їм вже не сила.

Ми ходим по лезі, ми сльози ковтаєм,
Від градів ворожих в окопи тікаєм!
А кажуть «незламні», а кажуть » герої»,
Нам сил додає лиш молитва і воля.

Ніхто ж бо не знає як страшно буває…
Тут смерть у повітрі над нами витає!
Коли ти не спиш, а лиш очі закриєш,
Коли вісімнадцять, а ти вже сивієш!

Коли ти страшенно хочеш до мами,
ЇЇ колискову доносить вітрами.
Коли ти за мить все життя своє бачиш,
Коли ти над тілом товариша плачеш…

А кажуть «незламні»… Давно ми зламались!
Ми, Боже, в молитві від страху ховались!
МИ спали в окопах, де сонці немає…
Війна на шматочки нам долі ламає!

Стою на колінах, а думкою в небі…
Врятуй, збережи, благаю у тебе!

 

 

Привіт Матусю!
Я живий….
Моя любов ще не вмирає…
І хоч в могилі я сумний,
Я Батьківщину цю кохаю.

До тебе прийду я у сні,
І тихо, ніжно пригорнуся,
І ти відчуєш погляд мій,
Благатимеш щоб я вернувся….
Я не повернуся нажаль…
Назад дороги вже немає
А проклятий отой москаль
Горить у пеклі-погасає..

Моя матусю..
Не журися..
Мені тут добре..
Я в раю..
Ти тільки Богу помолися.
І знай що я тебе люблю!

Не плач благаю..
Рідна ненько..
Я тут з тобою..
Поруч я..
Оберігатиму тихенько..
Мене не бачиш бачу я…

Я витру сльози..
Вітром стану…
Я всі негоди віджену…
Свою країну я кохану,
На небі з Богом збережу!

 

 

 

Русіку «Німцю» присвячено
«Горобець після бійки» ця зачіска зветься,
Завиватися в кільця почала борода.
Без копійки в кишені, з Україною в сердці,
Він півроку в окопах, бо в країні біда.

Не жаліється і ні про що він не просить,
Закидає на плечі кулементі стрічки,
Що Бог дасть те і їсть, що дадуть — те і носить,
Мій найстарший синочок, дитя простоти.

І коли мене сумніви беруть похмурі,
І я знов почуваюсь не в сих і не в тих,
Заглядаючи в очі його волошкові,
Я знаходжу там спокій, як на ликах святих.
(Мамка, «АЙДАР», 2014)

«Все одно ми будемо захищати рідну землю»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Жорстокий бій під Красним партизаном, де поліг загін дніпропетровців 

 

 

 

 

 

 

Відео похорону українських солдатів — учасників АТО

КРОХМАЛЬ Володимир Антонович, 27 років, с. П’ятидні Володимир-Волинського району. Молодший сержант в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією.

 Загинув 20 червня 2014 року біля населеного пункту Станиця Луганської області, коли екіпаж підірвав себе із танком. Похований 21 червня в селі П’ятидні.
КУШНІР Сергій Олександрович, 30 років, с. Машів Любомльського району. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією.
 Загинув 1 серпня в Донецькій області, коли автомобіль ГАЗ-66 підірвався на міні. Похований 5 серпня в селі Машів.
ЛАРІН Микола Володимирович, 39 років, м. Устилуг Володимир-Волинського району. Солдат в/ч А1302 (93 ОМБ, смт. Черкаське, Нововмосковський район, Дніпропетровська область). Миколу призвали до війська на третій хвилі мобілізації. Вдома залишилися дружина і двоє дітей. Простий трудівник.
 Загинув 30 листопада 2014 року в міста Селідово Донецької області.
 Похований 4 грудня в Устилузі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
Видео прощание с погибшими
«Він героєм загинув» – кажуть побратими. 31 жовтня в Святошинському районі попрощалися із загиблим під час бойових дій на 32-му блокпосту в зоні антитерористичної операції бійцем батальйону «Айдар» Владиславом Царенком по позивному «Цар»

Хрести вбитих патріотів України (і цього екіпажу БМП) падають на сі’ї і родини ворогів, яких починає переслідувати горе і смерть

ЗАГИБЛІ ГЕРОЇ:

Помінкевич Сергій (позивний «Чех»)

Ляшук Максим (позивний «Яр»)

Сацюк Олександр (позивний «Білий»)

Шолуха Віктор (позивний «Шериф»)

Сивий Олександр.

Нагадаємо, що бійці «Світязя» вийшли з оточення під Іловайськом. Доля багатьох інших залишалася невідомою.

Герой України — Азов

Имя одного из погибших украинских солдат, защищавших Донецкий аэропорт и получивших за мужество название «киборги», было установлено по личному жетону. Яцина Евгений Викторович, родившийся 25 января 1989 года, ранее учился в Киевском Национальном лингвистическом университете на экономическом факультете. Друзья называли его «звездой университетского КВН и человеком-оркестром по прозвищу Беня». На сайте розыска пропавших без вести о нем говорилось следующее: «Служил в 90-м отдельным аэромобильным десантном батальоне, бригада 95, потом вроде как перевели в бригаду 81. Позывной Беня».

42-летний кременчужанин Андрей Покладов, служивший командиром зенитной батареи в 128-й горно-пехотной бригаде, погиб под Дебальцево. Его тело находится на территории, контролируемой террористами. По словам волонтёра Марины Шляпиной, после выхода бригады из Дебальцевского плацдарма, Андрей числился в списках без вести пропавших. Как сообщалось, 128-я бригада, по информации волонтёров и СМИ получила серьёзные потери в боях за Дебальцево. Больше читайте тут:

Герой України — Дебальцево

Завтра в 11:00 мы прощаемся с нашими мальчиками! Наши герои не вернувшиеся из под Дебальцево! Женя Дужик и Саша Говоруха! Уральские казармы, центральное КП! Берем много гвоздик! Герои не вмирають!

Сегодня, 18 февраля, в Сумах планировали похоронить погибшего в зоне АТО 18-летнего Игоря Гольченко. Похороны перенесли на завтра. Прощание состоится 19 февраля в 11.00 в Свято-Воскресенском соборе (ул. Воскресенская, 19). После траурная процессия двинется по ул. Соборной до Центрального городского кладбища, где и похоронят бойца. «Вічна пам’ять Воїну Світла! Він вразив мене своєю щирістю, вірністю, справжністю! Ігор з позивним Ернест поклав свою голову за Україну. Це сталося вчора під час бою у Широкине. Він один із тих безстрашних азовців. Він розказував про те, як змінились його цінності. Ультрас, який пішов на фронт, казав, що футбол для нього вже не цікавий… Мовляв, це минуле. Зараз головне — Україна, допомога людям. Він згадував маму… Постійно жартував. Був вимазаний у багнюці після бою, а коли ми фоткались зняв шолом і почав поправляти волосся. Ну щоб гарно виглядати. У нього така красива посмішка. Йому було 19-ть…», — написала Алла Хоцянівська

Кент помер після похорону власної матері.

А вранці від ворожого снаряду загинув ще один побратим — друг Правий, Дмитро Колєсніков, родом з Волині. Член Володимир -Волинського Правого Сектора. Дуже важко втрачати хлопців — кращих з кращих. Героям Слава!

Сьогодні 22.02.2015р полк «Азов» попрощався з двома побратимами — Миколою Троїцьким «Акела» та Олександром Кутазакієм «Кутуз», загиблими 15 лютого у запеклому бою з проросійськими терористами. Вони були гідними синами нації. Ми пам`ятаємо кожного нашого побратима і клянемося продовжувати справу боротьби за Батьківщину, за яку вони поклали свої життя, до остаточної перемоги. Герої не вмирають!

Це боєць “Азову” Олександр Кутузакій (“Кутуз”) сьогодні одесити його, та його бойового товариша Миколу Троїцького (“Акелу”) проводили в останню путь. Бійці загинули при виконанні бойового завдання в АТО» «Вибачаюсь за те, що пощу такі фотки…. Це боєць “Азову” Олександр Кутузакій (“Кутуз”) сьогодні одесити його, та його бойового товариша Миколу Троїцького (“Акелу”) проводили в останню путь. Бійці загинули при виконанні бойового завдання в АТО»

фотокорреспондент Сергей Николаев

Боєць Правого сектору — «Танчик»

Вдова і діти розстріляного 6 квітня 2014 в Криму солдатами РФ українського офіцера Станіслава Карачевського досі живуть на зйомній квартирі. Незважаючи на обіцянки допомогти від Міноборони.

42 года. Андрей Покладов служил командиром зенитной батареи в 128-й горно-пехотной бригаде. Погиб в феврале под Дебальцево. Похоронили Андрея 4 марта 2015 года на Свиштовском кладбище

40 лет. Погиб 4 февраля 2015 года в 11.00 под Мариуполем. Богдан Васильевич Гавеля служил в 79-й отдельной аэромобильной бригаде. Ушел в АТО добровольцем. Бойцы попали в засаду в селе Широкино. Кременчужанин был в джипе за пулеметом, когда в них попали из гранатомета. Погиб Богдан и еще один боец Александр из Киева. Командир говорит, что выстрел предназначался БТРу. Фактически своими жизнями парни спасли девять человек, которые находились в БТР, едущем позади джипа. Похоронили Героя 8 февраля 2015 года на Свиштовском кладбище.

30-летний кременчужанин Андрей Николаевич Ильин погиб в результате артиллерийского обстрела блокпоста 22 января 2015 года вечером в Горловке на блокпосту. Рядом с бойцом разорвался снаряд. Комбат Андрея Ильина рассказал, как им пришлось под миномётным огнём забирать тело бойца. Андрей Ильин был родом из Светловодска, но жил и работал в Кременчуге. Похоронили Героя в родном Светловодске 11 февраля 2015

 

 

35-летний кременчужанин Анатолий Билоус служил в 92-й отдельной механизированной бригаде. Герой погиб 26 января 2015 года около 18.45 в районе Трёхизбенки Луганской области. Похоронили Анатолия 31 января на Свиштовском кладбище.

29 лет. Служил в 92-й механизированной бригаде. Погиб 21 ноября 2014 года в городе Счастье. После ранения его не успели вовремя отправить в госпиталь, Сергей погиб от потери крови. Он защищал Украину, а его пытались по-тихому уволить с работы, хотя закон о военной службе предусматривает, что бойца не могут уволить

22 октября 2014 года 38-летний уроженец Кременчуга Роман Крутько погиб под Мариуполем, когда группа украинский военных попала в ловушку снайперов. Он ехал за рулем машины и во время нападения на большой скорости развернул ее, подставив борт авто под обстрел боевиков. Таким образом он спас жизни 15-ти своих товарищей. Когда же Роман выпрыгнул из автомобиля, у его ног взорвалась граната.

Степан Усс Старшина и фельдшер. Он прошел Луганск и вернулся в Кременчуг в отпуск. Во время отпуска он почувствовал себя плохо и врачи констатировали, что у него предынфарктное состояние, однако это не помешало ему вернуться в зону АТО. Погиб 29 августа 2014 года в котле под Иловайском. Когда взорвали машину, Степан кинулся вытаскивать раненых и погиб сам. Закончил Кременчугское медицинское училище. Работал в Кременчуге, в ЧП ПТК «Лукас» в предприятии L- транс.

 

Дмитрий Назаренко Служил стрелком-пулеметчиком в батальоне МВД «Миротворец». Погиб в котле под Иловайском. Участник киевского Майдана, казак. Дату его смерти назвали приблизительно – 29 августа 2014 года. Погибший немного не дожил до 40 лет.

29-летний кременчужанин Алексей Древаль погиб под Иловайском в зоне АТО. Связь с ним прервалась 29 августа 2014 года. Во время боя он был ранен — была пробита артерия на бедре. Сослуживцы тащили Алексея и попали под обстрел. Вместо обещанного коридора петляли полями. В итоге раненый Алексей истек кровью. Похоронили Алексея на кладбище в районе улицы Петровского.

Сергей Кобицкий Родился 6 февраля 1973 года в городе Барвинково Харьковской области. Жил в Кременчуге, с. Малая Кохновка Кременчугского района. Был призван Кременчугским объединенным городским комиссариатом по частичной мобилизации. Погиб 16 сентября 2014 года в ДТП в Донецкой области.

Кременчужанин Дмитрий Шевченко (1990-го года рождения) погиб в бою на Донбассе 4 июля 2014 года. Бойца похоронили в селе Успенка Онуфриевского района. Дмитрий служил в пехоте, воевать с террористами пошёл добровольцем.

Дмитрий Андрусенко 21-летний спецназовец погиб в ночь на 19 апреля 2014 года в международном аэропорту «Донецк». Дмитрия похоронили 21 апреля на кладбище в селе Песчаное. Посмертно был награжден орденом «За мужество» 3-й степени.

Дмитрий Лисовенко был механиком-водителем бронетехники 40-го батальона ТРО «Кривбасс» семнадцатого танковой бригады.

У вівторок, 10 березня 2015р , у Рівному попрощаються зі загиблим в АТО кандидатом наук Миколою Карнауховим, який довгий час вважався зниклим безвісти. Сайт НУВГП повідомляє, що прощання із старшим лейтенантом відбудеться в головному корпусі університету 0 09.30. З 12.00 — продовжиться у Свято-Покровському соборі. Колектив НУВГП висловлює своє глибоке співчуття родині Миколи Миколайовича Карнаухова:

18-летний Иван Клевчук из поселка Новониколаевка (Запорожская область) из 93-й отдельной механизированной бригады погиб в зоне АТО в августе текущего года, но даже спустя полгода после его смерти обстоятельства гибели парня до конца не выяснили. россиянин расстрелял бойца АТО за отказ раздеваться догола – очевидцы Источник: Офицерская доблесть российской «падали» на деле… (ФОТО) | ProUA.com.ua © Авторские права. http://proua.com.ua

Всегда нужно помнить, на чем стоит ваша спокойная жизнь…

Сьогодні, 14 березня 2015 р. Б. у військовому храмі святого арх. Михаїла Академії сухопутних військ, м. Львів прощаємось із лейтенантом Денисом Чабанчуком, 1992 р. н., випускником академії, офіцером 128 бригади, що загинув 17 лютого при виході військ із Дебальцевого. Похорони Дениса відбудуться завтра у Луцьку, 15 березня, о 12.00 у Свято-Троїцькому кафедральному соборі, о 12.45 — громадянська панахида на Театральному майдані міста. Поховають Дениса Чабанчука на міському кладовищі у селі Гаразджа на Алеї почесних поховань. У зв’язку з похованням загиблого під час виконання завдань антитерористичної операції, 15 березня оголошено у Луцьку Днем жалоби. На знак скорботи буде приспущено Державний Прапор України з чорною стрічкою на адміністративних приміщеннях міської ради, підприємств, установ, організацій державної, комунальної та інших форм власності на території міста. У цей день також обмежено проведення розважально-концертних заходів на території міста, заборонено звучання розважальної музики на ринках, у закладах торгівлі та ресторанного господарства, в громадському транспорті. Світла та вічна пам’ять нашому Герою!

Під час виконання бойового завдання у районі селища Піски поблизу Донецька загинув боєць полку «Дніпро-1″ Одександр Оксентюк (позивний «Сват»). Про це повідомляє прес-служба полку. «Полк «Дніпро-1″ висловлює співчуття друзям та родині загиблого. На війні йдуть кращі. Герої не вмирають»,

Чернігів попрощався із бійцем 13-го мотопіхотного батальйону Іваном Томилком, якого хлопці вважали своїм янголом-охоронцем. Йому завдячують життям десятки бійців, яких він діставав з-під обстрілів,

Трагічна звістка про загибель 20-річного володимир-волинця Дмитра Колєснікова сколихнула усе місто – провести в останню путь наймолодшого Героя Володимира-Волинського прийшло більше тисячі містян.

….Березніватівка Солонянського району попрощалася з ст. лейтинантом Артуром Міськівим. ….дрібний дощ і сльози зволожили героїчну, родючу козацьку ЗЕМЛЮ….. Вічна пам*ять і СЛАВА ГЕРОЮ!

На сході України загинув волонтер групи «Аеророзвідка» Володимир Кочетков-Сукач, відомий як Чубака. Про це пишуть друзі на його сторінці у Facebook. Свого часу Кочетков-Сукач брав активну участь у пікетах «Межигір’я», потому був серед перших добровольців «Автоботів», котрі протистояли сепаратистам у Маріуполі 9 травня 2014 року. З часом він став волонтером «Аеророзвідки», допомагав військовим. У загиблого залишилися дружина та четверо дітей.

З Дніпропетровщини везуть тіло загиблого бійця з Волині, військовослужбовця 51-ї бригади мешканця села Осмиловичі Іваничівського району 1978 року народження Пугача Ігора Володимировича. Загинув під Ілловайськом, був захоронений як невідомий солдат, за допомогою ДНК-експертизи на Дніпропетровщині ідентифікували його тіло. У бійця лишилась дружина та двоє дітей.

10 граждан Украины… «Бескровное» присоединение Крыма было жестокой агрессией. При внезапном захвате Гитлером Чехословакии в 1939-м не погиб ни один чех, при захвате Дании в 1940-м погиб один датчанин. При захвате Крыма Россией российские спецслужбы убили и похитили бесследно 10 граждан Украины. 10 человек, все преступления которых состояло в том, что они, украинцы с украинским паспортом, называли Крымукраинской землей, и не испугались автоматом и угроз российских военныхбандитов.Только один из десяти — прапорщик Сергей Кокурин посмертно награжден государственныморденом. Остальные парни ушли в вечность, и об их мужестве и гражданском героизме помнят сейчас разве что родные, близкие и журналисты. Решили мы на»Цензоре» в память о них сделать общийматериал, и собрать все их портреты…Смотрят на нас майор Станислав Карачевский — который был убит российскими солдатами во время выезда из Крыма… Станислав — из прекрасной и недооцененной страной 10-й Сакской авиабригады ВМС, котораяспасла всю боеспособную технику от захвата, и перелетела в Украину… Остались жена и двое маленьких детей…Прапорщик Сергей Кокурин — убит на посту при штурме 13-го фотограмметрического центра ВСУ… Осталась жена и двое маленьких детей…Решат Аметов — в первый день мобилизации поехал в военкомат, чтобы записаться добровольцем в украинскую армию… осталась жена и трое маленьких детей…Василь Черниш — из Севастополя, активист Автомайдана, активный участник революции Достоинства…Валерий Ващук и Иван Бондарец — активисты революции Достоинства — 1985 и 1990 годов рождения — приехалив Крым из Ровно…Марк Иванюк — 16 лет… Переехал в Крым из Ровно, говорил по-украински. Ночью был остановлен и избит до смерти бандитами…Леонид Корж, Сейран Зинединов, ТимурШаймарданов… Три друга, три активиста общественной инициативы»Украинский дом». Похищены один за другим и исчезли бесследно…Фотографию Леонида Коржа мы на»Цензоре» найти пока не смогли — помогите, у кого есть.Нельзя забывать о цене, какой захватили Крым, и чего это нам стоило.Svyatoslav TsegolkoOleg Medvedevмне кажется, что все десять погибших в ходе присоединения Крыма Россией достойны государственныхнаград,достойны нашей памяти. Россия захватила Крым, только потому, что Путин приказал убивать. И это нельзя забыть… И об этом всем нам надо помнить…

У Дніпропетровському морзі знайшлося тіло військового журналіста, капітан-лейтенанта Дмитра Лабуткіна, який загинув під час боїв в Дебальцевому.

» … На місячній доріжці зустрілись дві душі, Одна — до Бога пішки, а інша – в грішний світ. Одна – душа солдата, загиблого в бою, А інша – немовляти, народжена в Раю. І так би розминулись… але душа бійця На іншу обернулась: знайоме щось з лиця. Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій! А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?» Душа же немовляти була як чистий сніг: «Мене чекає мати, аби я вчасно встиг… Казав Господь, Галина — таке її ім’я, Ось-ось народить сина, а син її – то я! Мене на Землю жити Господь благословив, Я маю народитись… ти вже там пожив?» — Так у бійця спитало майбутнє немовля (Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?) А той боєць «Галина» повторював ім’я … Та це ж його дружина чекала немовля. Сплили перед очима щасливі ті роки: Як він , ще був хлопчина й просив її руки… Весілля і навчання, І пристрасті потік… Він всі її бажання виконував, як міг. Усе було чудово: вагітність – добрий знак! І взяв він з жінки слово, що родиться козак! А потім…сум в родині… в країну зло прийшло. Галини очі сині зробилися мов скло. «Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там., Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!» Та він своїй дружині сказав приблизно так: «Як друзів я покину, який же я козак? Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік? Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?» Поцілував Галину і рушив на війну… А потім..постріл в спину.. і запах полину…. Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав: «Ти бережи Галинку що краща буде з мам. Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів. Та буду я невпинно з тобою з перших днів! Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш, А все що буде треба в житті ти сам знайдеш. Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя А я прикрию спину тобі із небуття» На місячній доріжці невпинний душ потік: Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік. Народжуються діти, в воєнний час страшний, І щоб їх захистити хтось винен йти у бій. Але допоки в серці в жіночому любов, Життя не перерветься, відроджуючись знов!

Я хочу, щоб ви запам’ятали ім’я та обличчя цього чоловіка. Це Герой України. Кіборг. Людина. Ігор Брановицький. 90 окремий аеродесантний батальйон. Він захищав Донецький аеропорт. Він захищав нас з вами. Він рятував своїх друзів. Він відстоював свої переконання. Він був патріотом. Незламним, надпринциповим і завзятим, з гіпертрофованим відчуттям справедливості. Він не сприймав неправду

 

В середу на Личаківському кладовищі поховали трьох українських Героїв: Василя Задорожнього, Дмитра Лагунова і Тараса Кончевича. Львів’яни зустрічали їх на в’їзді в місто у вівторок увечері. Про їхню смерть ЗМІ повідомили як про загибель волонтерів, проте добровольці вже встигли вступити до окремої медичної роти ім. М.Пирогова Національної гвардії України. Тож правильніше буде писати, що під Дебальцевим загинули військові медики — люди, які їхали на війну рятувати чужі життя і не зберегли свої. Останній путь «Кавказа», «Медика» й «Кощія».

 

Юрій Бутусов — це чоловіки-захисники, про яких мріють дівчата перед сном, від яких хочуть народжувати дітей, варити борщі і ліпити котлетки. А ще він такий красивий! І розумний. Закінчив інститут сухопутних військ у Львові, їздив за обміном у США, де навчався військової справи, у віці 26 років мав звання капітана. А у лютому під Дебальцево ціною власного життя врятував своїх побратимів…Героїчно, але його більше, такого чудового і прекрасного, немає. Я знаю війну тільки по книжках, з преси та телевізора, інколи — з розповідей свого Богдана чи знайомих. Її описують по-різному, але мені здається, що війна дурна і безглузда, якщо вона забирає таких прекрасних чоловіків…

Юрий Дудка, 1980 г. рождения. Не дожидаясь повестки, пошел в военкомат, оттуда был направлен в поселок Черкасское Днепропетровской области, где подписал контракт и в составе 93-й механизированной бригады отправился в зону АТО. Под Иловайском попал в окружение. Последний раз Юрий выходил на связь 28 августа, 29 августа бойцы прорывались через Иловайский котел, в селе Красносельское он участвовал в своем последнем бою. Идентифицировали тело Юрия совсем недавно. Бойца долго разыскивали и родственники, и активисты. Церемония прощания с погибшим будет организована в Кременчуге, о месте и времени «ТелеграфЪ» сообщит, когда эта информация станет известна. Похоронят Юрия в селе Хоминцы Сумской области, Роменского района возле его младшего брата, который также погиб в АТО. Раньше Юрий Дудка работал на Кременчугском сталелитейном и на вагоностроительном заводах.

У неділю 19 квітня о 10 годині відбудеться похорон нашого Захисника Михайла Григоришина. Похорон проходитиме у рідному селі Панівці Борщівського району. Міша Григоришин загинув 31 січня 2015 року у с. Чорнухине Луганської області. Мобілізований був 12 квітня 2014 року.Служив у 51 бригаді, згодом — у 128 гірсько-піхотній. Воював у найгарячіших точках: Іловайськ, Донецьк, Мар’їнка, Чорнухине. 28 квітня Міші мало виповнитись 25 років. Слава Герою і вічна пам’ять!

Ві́ктор Петро́вич Гу́рняк (псевдо «Гарт», «Гартік», позивний в Айдарі «Олігарх»; 8 червня 1987, с. Городниця Гусятинського району Тернопільської області — 19 жовтня 2014, с-ще Сміле Слов’яносербського району Луганської області) — український фотокореспондент, військовик (боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Міністерства оборони України), пластун. Загинув, захищаючи Україну в Російсько-українській війні 2014 року.

 

У суботу, 18 квітня 2015р, у Києві прощатимуться із добровольцем батальйону ОУН, службовцем 93-ї бригади Олегом Богачовим (позивний “Ківі”). Олег загинув 13 квітня під час бою на околицях Пісків, прикриваючи побратимів від вогню. Боєць був активістом “Чорного Комітету” та гранатометником підрозділу ЧорКому у батальйоні ОУН.

сьогодні Долинщина із сумом зустріла тіло земляка, 33-річного Олександра Кармильчика, який загинув 14 квітня в районі села Піски Донецької області, виконуючи свій військовий та громадянський обов’язок.

Рідненькі мої, а хтось пам’ятає історію Едуарда Панченко? Він був усміхненний і закоханий у життя. Як було боляче, що його несподівано нестало і як ми боялися за малятко, що має з’явитися на світ. «Так ось, мої хороші, сьогодні під раночок з’явився на світ Божий ще один Укропчик!!!!!! — Панченко Андрій Едуардович !!!

18 квітня 2015р в бою під Широкино загинув грузинський боєць полку Азов Георгій Джанелідзе — вічна память!

 

Минулого тижня Маневиччина прощалася 42-річним мешканцем села Матейки Василем Демчуком. Він потрапив у полон під час боїв за Дебальцівський плацдарм. Бойовики живим знімали його на відео, а через деякий час він опинився у донецькому морзі з понівеченою головою без вуха. Загиблого, але нескореного Героя усе село зустрічало на колінах.

Найкращі йдуть у Вічність!!! Ще один Бойовий Янгол Рівного. Дмитро Свідерський боєць 8о-тої ОАЕМБр ВДВ, загинув 03.04.15 від поранень, підірвався на ворожій міні

ОСТРОВ. Здесь вчера похоронили 22-летнего «киборга» 93-й мех.бригады, добровольца Александра Олефира («Борода»), который погиб в Донецком аэропорту 20 января под завалами. Родные надеялись, что парень жив, предполагали, что в плену… Остров — село Ракитнянского района на Киевщине — стал последним пристанищем Героя. Здесь живет отец парня, который тоже на войне, уже дважды ранен и контужен. Проводили в последний путь Героя родные, друзья, односельчане и , конечно, боевые побратимы со всеми почестями. Мама хоронить сына не приехала — не верит, что в закрытом гробу ее дитя. И продолжает ждать. Земля пухом тебе, земляк… Ты был особенным. Как жаль, что мы не знали этого раньше.

Друзья, сегодня хоронят нашего коллегу, офицера, военного журналиста (ТРК Минобороны «Бриз») Дмитрия Лабуткина, погибшего во время исполнения служебных обязанностей в боях близ Дебальцево 16 февраля с.г. Капитан-лейтенант Д.Лабуткин — украинский патриот, который остался верным Присяге весной прошлого года в Крыму, вместе со своим воинским коллективом вышел «на материк» и продолжил служить Украине. Чтобы отдать за нее жизнь…

Это Морпех. Морпех — его позывной. Его убили. Давно. В аэропорту. Его похороны не показывали на всех каналах, его убийц не ищут лучшие сыщики страны, его имени и его позывного не озвучивал в прямом эфире заказчик его убийства. Я хочу, чтобы его позывной звучал чаще, чем фамилии Калашников и Бузина. Вот такая у меня есть мечта.

Мобілізований 33-річний Сергій Стрижак із села Костянтинівка Липовецького району служив кулеметником. 26 серпня отримав важке поранення у праве плече. Відтоді лікувався у різних шпиталях, зокрема, в Київському і Вінницькому. Але врятувати руку не вдалося. Його попередили про можливу ампутацію. Протягом останнього часу Сергій перебував вдома у рідному селі. Проживав разом з батьками.

Сегодня мы потеряли «Марьячу» — Костю Малухина Konstantin Malukhin Потеряли навсегда(… Нет никаких слёз, завываний и торжественных пафосных клятв. Нет накрытых столов с наполненными доверху гранёными стаканами. Нет красивых фраз как в х/ф «В бой идут одни старики». Нет минуты молчания… Ничего этого нет… Проводили молча — взглядом… Надеялись что выживет… Сепары расхуячили скорую, когда увидели что та приближается(… Врачи не успели, да и не факт, что помогли бы — слишком тяжелые были травмы… Конец. Пустота((( На последнем фото мы сидим на одной лавочке, сразу за мной «Альпинист» за жизнь которого мы все молимся. Вру — я не молюсь — я держу за него кулаки! Верю, ношу крест, но не молюсь — не умею просить… Даже у Господа не могу. Даже когда один — не могу — краснею от стыда… p.s. Костя, брат, я благодарен судьбе за то, что имел честь быть с Тобой знакомым в этой жизни, но, если в другой жизни нам суждено будет встретиться вновь — Ты знай — я с Тобой в огонь и в воду! Прощай, брат… Увидимся! Слава Украине!

 

 

 

У Кам’янці провели в останню путь бійця Руслана Коношенка, який обороняв Донецький аеропорт.

Руслан 20 січня потрапив у полон і тривалий час від нього не було жодної звістки.

На прощання приїхали побратими, з якими він відстоював Донецьке летовище.

Поховали Руслана Коношенка на Алеї Слави.

У кіборга залишилися дружина Людмила та троє чарівних діточок Максим (9 років), Олексій (5 років) та Каріна (1 рік).

 

 

 

Расписание четверга 09.04.15: прощание с Ромой Мельничуком. 10:00-11:30 отпевание в церкви (Винница, с.Пирогово) 12:00-13:00 прощание в Доме Офицеров (1-й этаж) 13:30-14:30 кладбище (с.Пирогово) 15:00 поминальный обед, ритуальное кафе (ул.50-летия Победы, 36) Приходите провести Рому в последний путь. Транспорт будет обеспечен.

Вчера провели в последний путь светлого человека и надежного товарища — бойца «Санта» батальона «Донбасс». Спасибо родным за такого сына. Он точно с ангелами и в раю!!! Мы будем Тебя помнить!!!

Нещодавно російський телеканал «Дождь» оприлюднив відео, де бойовики вбивають 3-х українських військовополонених. Один із них – боєць 30-ї бригади Олександр Бердес, родом із Жашкова Черкаської області. Родичі вбитого переконані: бойовики намагалися приховати сліди своїх злочинів. «У нього проникаюча рана голови, але не встановлено, чи осколочна, чи яка… Вони [бойовики] взяли цю ранку вирізали, щоб не було видно, від чого він загинув», – говорить дружина вбитого військового Анна Заплішна. Разом із черкащанином убито 42-річного Василя Демчука із села Матейки Маневицького району Волинської області та 36-річного Павла Плацинського із Радомишля Житомирської області. Вони потрапили у полон 9 лютого під час відступу з Дебальцевого. Згодом волонтери групи «Патріот» знайшли тіла бійців. Їх прикопали в лісосмузі неподалік села Логвинове Артемівського району Донецької області. Мали поранення в голову та груди. Із серпня 2014-го Олександр Бердес воював на Донбасі. У нього залишилася дружина та двоє синів – 6 і 12 років. До мобілізації чоловік працював на цегельному заводі. Бійця поховали 9 квітня в Жашкові.

Батальйон «ОУН» З великою скорботою сповіщаемо, що друг Лимон, Дмитро Афанасьев, якого було вчора поранено селі Піски сьогодні вранці помер від отриманих ран. Друг Лимон довший час воював з батальйоном в Пісках, в аеропорту. Коли основні сили ОУН було виведено з Піскв він увійшов в склад боївки, яка залишилася на передовій. Був мужнім воїном, справжньою підтримкою для побратимів. Хлопець був родом з Краматорська, де патріотом досі бути небезпечно. Навіть мати до останніх днів не знала, де він. Дмитро до останнього боровся за життя. Герої не вмирають доки ми пам’ятаємо про них і продовжуємо боротися! Будьмо гідні пам’яті полеглих побратимів!

 

Ну, про ЭТО молчать уже просто нет ни сил, ни желания!!! Семья Героя Игоря Брановицкого, попавшего в плен в Донецком аэропорту, зверски избитого и убитого Моторолой, Героя, торжественно похороненного в Киеве на Берковцах, получила официальное письмо, подписанное КВДВ полковником М.Забродским. В письме Командующий сообщает, что «станом на 11.04.15 І.Броновицький знаходиться у полоні»! Письмо подписано 14 апреля 2015 года. На второй фотогрфии — свидетельство о смерти Игоря, выданное 02 апреля 2015 года. По прошествии трех (!!!) недель после получения Свидетельства, после торжественных похорон Героя, осещенных многими телеканалами, Командование ВДВ присылает семье официальный ответ «ваш сын в плену»!!! Ну, что тут еще сказать можно???????

Друзья, сейчас не надо ничего комментировать, просто посмотрите каким он парнем был — Ваня Сотник! Сказать что мы были друзьями — это ничего не сказать… В шутку, его называли моим зятем. В шутку, я к нему относился как потенциальный тесть… Наши кровати стояли впритык одна к одной и он постоянно клал на мою кровать какие-то свои вещи, за что я его ругал, но не сильно… Он, несерьёзно угрожая мне, обещал сделать меня дедушкой)… Я, держа фигу в кармане, улыбаясь, говорил, что он ещё не дорос и вообще моя дочь королева, а он её не достоин)… Ванечка, дорогой, пусть там куда Ты ушел раньше времени Тебе достанется лучшая девушка и пусть у вас родятся самые счастливые дети на свете, в том мире, который справедливее нашего… Господи, как же мне Тебя не хватает! Где Твой необычный фальцет украиноязычной скороговоркой, дорогой мой Бандеровец?… Где Твои нестриженные усы и голубые глаза?… Хоть у нас и не такая уж разница в возрасте, а Ты как и вся молодежь в мире умнее и способнее старших, скажу Тебе так, родной: «Прощай сынок, пусть земля Тебе будет пухом!» Царствия Тебе небесного, мой друг… Частица меня ушла вместе с Тобой… ЗЫ: За пятнадцать минут до трагедии я с сарказмом крикнул ему, бежащему под обстрелом, с автоматом в руке вдоль какого-то забора, что, дескать, зачем пригинаешься — у тебя все-равно метр пятьдесят в каске — он улыбнулся… p.s. Теперь я точно знаю значение слов, сказанных, однажды, Владимиром Семёновичем Высоцким: «… мне не стало хватать Тебя только сейчас, когда Ты не вернулся из боя…» А в ответ тишина(…

Незабаром у село Завадів привезуть тіло убитого молодшого сержанта Юрія Бурдяка. Довший час рідні вважали, що він перебуває у полоні. Однак молодий воїн загинув ще 19 жовтня під час виконання бойового завдання. Юрій служив у 5-й роті 2-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади. Зник поблизу с. Сміле (блокпост № 32 на трасі «Бахмутка», Луганська область), з ним пропали ще дві людини. Згодом встановлено його загибель. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 6 травня 2015року, Юрію Бурдяку виповнився б 24 роки.

Маємо сумну звістку про те, що вчора загинув кременчуцький воїн-захисник МИКОЛА МАРТИНЮК. Миколі було лише 22… Загинув вчора близько 17:20 години у БТРі разом із своїми трьома бойовими побратимами від вибуху фугасу. в районі Авдіївки. Службу ніс у в рядах 95-ї аеромобільної бригади. Микола мешкав на Молодіжному. Навчався у 17-ій школі, а потім — у ПТУ № 19. Без своєї дитини залишились батько та мама. Тіло героя орієнтовно привезуть завтра (07.05.2015року), час прибуття ще буде уточнено. ОРГАНІЗОВУЄМО АВТОКОЛОНУ ТА ПІШОХОДІВ ДЛЯ ГІДНОЇ ЗУСТРІЧІ НАШОГО ЗАХИСНИКА !!! МІСЦЕ ЗУСТРІЧІ: село с. Кам’яні Потоки (підйом на дніпропетровську трасу біля майданчику кафе). СХЕМА РУХУ ПО МІСТУ: з боку села Кам’яні Потоки — вулиці Республіканська, Макаренко, Приходька, Крюківський міст, вул. Першотравнева до залізничного вокзалу, вул. Халаменюка, 60 років Жовтня до зупинки Московсько, вул. Московська, Київська, 60 років Жовтня, Щорса — до Першої лікарні. ІНФОРМАЦІЯ, ОРГАНІЗАТОРИ: — Олексій +380964580926 — Іван +380972801635 — сайти газет «Програма Плюс» та «Телеграф».

Жизнь нашего земляка оборвалась пятого мая 2015 года в 04:35, в ходе обстрела из РПГ диверсионно-разведывательной группой незаконных вооруженных формирований транспорта, в котором находился младший сержант Александр Ковальчук и военнослужащие 30-й бригады. В итоге один погибший бердичевлянин и шесть раненых солдат ВСУ. Боестолкновение произошло под Артемовском. Семья погибшего героя получит помощь от громады Бердичева в сумме 50 000 гривен, об этом решении уже проголосовали депутаты на внеочередной сессии депутатов городского совета. Бердичев BIZ выражает свои искренние соболезнования родным и близки погибшего Героя. Пусть земля ему будет пухом.

На Волині люди ставали навколішки перед автомобілем, який віз тіло загиблого бійця спецпідрозділу «Донбас» Нацгвардії Івана Сотника. Це видно на світлинах, які оприлюднила у власному Facebook волонтерка Наталка Ариванюк. Волонтерка опублікувала фотографії, як люди навколішки по дорозі до Каменя-Каширського зустрічали автомобіль із тілом героя. Також вулиці встеляли квітами. «Іван Сотник! Ваня! Прости друже тих недолугих, байдужих людишок, що тиняються містом і не мають навіть лишніх секунд, зупинитися і віддати тобі належну шану! Про наших депутатів та переселенців, які мають стояти навколішки в перших рядах-взагалі мовчу…» – пише Наталка Ариванюк. Вона додала: «Люди та дітки з сіл по дорозі на Камінь-Каширський, схиляю голову перед вами, за вашу духовність, людяність, відкриті серця, розуміння біди та горя, яке постукало в кожне наше серце…». Похорон Івана Сотника відбудеться у середу, 6 травня, у селі Грудки. Нагадаємо, волинянин Іван Сотник – боєць батальйону спецпризначення Нацгвардії «Донбас». Отримав важке поранення у бою під селом Широкине, що на Донеччині. Помер у лікарні під час операції.

3 квітня 2015 року в Києві я провела в останню путь свого сина, свого захисника і надію. Ігор Брановицький був серед останніх захисників Донецького аеропорту, яких 21 січня 2015 року взяли в полон терористи. Як стало відомо пізніше, тоді ж, 21 січня ці нелюди, після катувань, його, нерухомого, що втратив свідомість, застрелили двома кулями в голову. Страшним був мій син для них – живим, але нескореним. Ми дізнались про те, що Ігор потрапив у полон, уночі з 21 на 22 січня, з відео сепаратистів, яке знімали журналісти російського каналу Life News, – і одразу розпочали пошуки. Шукали волонтери, рідня, друзі.

Это наш ГЕРОЙ 28Бр КОЛОТАЕВ СЕРГЕЙ с Херсона,погибшый 7.05.15г спасибо его сестричке что дала нам фото ,теперь многие знают его в лицо,ВЕЧНАЯ ПАМЯТЬ О ТЕБЕ БУДЕТ В НАШЫХ СЕРЦАХ!

 

Він не носив автомата, «Хакі» не була його формою. Синій жилет і синя каска. Просто гість з написом «PRESS». Він поїхав туди, де загинув його друг. На його рахунку кілька гарячих точок у різних кінцях світу. З камерою в руках він пройшов Грузію, Туреччину, Сомалі … Піски стали його останнім рубежем … Ця історія Сергія Ніколаєва. Зараз ми готуємо матеріал про останні години його життя. Це був один з найбільш незабутніх людей, якому ми надавали допомогу і вивозили. Люди повинні знати його історію. Країна має знати героїв, людей які НЕ боялись.

Загиблого під Іловайськом бійця поховали як невідомого солдата. Повідомлення та фото бійця, зроблене мобільним телефоном ще 2 вересня 2014 року в одній з лікарень Донеччини, надійшло на адресу Луцької міської ради від Миколи Нємчика. Згідно з повідомленням, військовий помер у лікарні м Харцизька Донецької області через 2 дні після того, як було зроблене фото. «У ті дні вони поступали в лікарню масово, без розбору і розпізнавальних знаків. Його сфотографували 02.09.2014 року і тільки тому, що у нього весь час були відкриті очі, але він був без свідомості і, не приходячи до тями, помер через два дні. Поховали як «невідомого». Був ще один «невідомий», який також помер і похований там само. Сфотографувати того було неможливо, оскільки він був у жахливому стані — весь обпалений. Прошу Вас знайти і повідомити рідних. Нехай хоча б рідні знають його долю», — йдеться у повідомленні.

ДЯКУЮ! ВЖЕ Є! ХТО МАЄ КОНТАКТИ ДРУЖИНИ ГЕРОЯ AБО ЗНАЄ РАХУНОК? Дівчинка отримала медаль загиблого батька, 8 травня Кіровоград. А це її тато — ГЕРОЙ. який ціною життя врятував 30 побратимів ! Герою Слава ! 11 серпня, на Театральній площі обласного центру кіровоградці попрощалися зі своїм земляком, воїном-прикордонником Андрієм Віталійовичем Матвієнком, який загинув на Сході України, захищаючи її народ і суверенітет.

Это Петя Коваленко. Ему было 20. Он из 95-ой. Вы же помните его, да? Его убили 2 мая 2014 года близ Славянска. Убили из- за спин мирных жителей, которые не хотели войны. Петя тоже ее не хотел. Он хотел получить образование, жениться, стать отцом. Его родители — беженцы из Абхазии тоже не хотели войны. Она догнала их в Украине. Она год живет в их доме. Отец Пети — Николай только что позвонил мне. Был очень рад, что узнала. Не жаловался. Просто говорил. О том, что в новостях, вспоминая события прошлой весны, не говорят, что Петя погиб первым. А он хочет, чтобы помнили. Говорил о том, что компенсацию выплатили, помогли сделать памятник. Но он его не ставит — приснился Петя и сказал, что пока не нужно. Говорил о том, что, приезжая в Винницу, он идет на площадь с фотографиями погибших и долго стоит там. А люди вокруг спешат спешат спешат… Говорил о том, что на годовщину к ним приезжали друзья и сослуживцы Пети. Помянули, погоревали. Он ничего не просил. Просто ему важно, чтобы кто- то помнил. Я помню. И вы не забывайте. Слезы этого человека дорогого стоят.

Поранені SOS «Друзі, нажаль підтвердилося і вже з прізвищами….Загинули наші побратими-волонтери, деяким потрібна наша допомога, НАГАЛЬНА!!!! Загинули волонтери із Львова. Гинуть на жаль в основному справжні патріоти України. Війна продовжує забирати кращих та калічити тіла. У підірваній на фугасі поблизу Попасної на Луганщині автівці загинув волонтер, знаний львівський громадський активіст, один з лідерів ВАРТИ 1 Володимир Боднар та ще троє військових (інформація уточнюється ще про одного волонтера). У важкому стані у лікарні зараз перебуває інший активіст ВАРТИ 1 Андрій Романчак (Крук), який теж їхав цим автомобілем. Зараз вижившого волонтера з позивним «Крук» перевезли з Артемівська в опіковий центр на материк. По інформації в нього опіки складають 55% тіла. Але він стабілізований і при свідомості. «Крука» будуть оперувати, очевидно портібною є наша підтримка. Крім цього, в нього ще й гематома на селезінці… Вчора вони збирали допомогу військовим, сьогодні допомога потрібна волонтерам. Сумно.»

 

«Вадим Пугачев. Русский парень с красивым добрым лицом. Погиб, защищая Родину, в бою с диверсионной группой российских оккупантов ( спецназ ГРУ из г. Тольятти, РФ ) под городом Счастье, Украина» Шесть огнестрельных ранений. Вечная память»

 

Заместитель командира 1-го батальона 79-й отдельной аэромобильной бригады Артур Кашапов погиб в результате ДТП 14 мая 2015 года.

Львів у скорботі … Полковник Соколенко Андрій, Попіль Іван — бійці нацгвардії(львівська частина 3002 — мої підопічні сонечка…. Смайлик «frown» ), Володимир Боднар — волонтер Варта1 — підірвалися на фугасі в Попасній… Ще три янголи додалися до Небесної Гвардії.

Квітень. Вдома сіяли буряки. Дзвінок із військкомату. Все – побіг збиратися. А мама подумала: «Хай краще зараз, поки ще роботи в полі мало…» Тієї весни її син встиг під вікнами рідної хати закласти молоденький яблуневий садочок. І наче перейшов у інший вимір. Вадима Засєкіна із села Копилля Маневицького району ховали майже на Святвечір. Заходило Різдво у людські оселі. А він нарешті повернувся додому. Правда, не так, як обіцяв. Усім селом проводжали земляка. Побратими приїхали. Прощалися… Був звичайний парубок, не кращий за інших, не гірший, став – Герой. Про це пише «Волинська газета».

В селе Грудки Волынской области похоронили Ивана Сотника, погибшего в бою под Широкино 2 мая Друзья и знакомые 28-летнего Ивана Сотника поражались, как он все успевал. Работал в районной исполнительной службе, одновременно участвовал в общественной жизни Луцка, постоянно организовывал мероприятия и придумывал социальные проекты. Друзья в шутку спрашивали Ваню, сколько часов в его сутках. На работе он был самым молодым сотрудником, получившим отличие за свою службу. А вскоре стал начальником одной из районных исполнительных служб родного региона.

З 24-річним воїном, якого розшукували 9 місяців, попрощалися у Житомирі. Старший лейтенант 30-ої механізованої бригади, танкіст Артем Абрамович загинув торік 12 серпня на Донеччині.

 

19.05.2015 року. Кременчук прощається із своїм воїном-захисником ВАДИМОМ ПУГАЧОВИМ.

21-річного Андрія Абросимова посмертно нагородили орденом «За мужність». Хлопець загинув, відбиваючи раптову атаку терористів на блокпост в Добровольському районі Донецької області. Як розповідали товариші по службі Андрія, бойовики заскочивши наших військових зненацька. Щоб дати можливість товаришам дістати з наметів зброю, Андрій став відстрілюватися сам. І фактично відбив атаку. В останній момент, коли хлопець зупинився, щоб поміняти ріжок в автоматі, йому в голову влучила снайперська куля. Джерело: http://patrioty.org.ua/nagoroditi-posmertno-21-richniy-geroy-samotuzhki-vidbiv-ataku-na-blokpost-prikrivshi-neozbroyenih-pobratimiv/

Олега Кузьминых освободили. Страна выдохнула.Подполковнику вручили Орден. Рада? Очень. А скольким НЕ ВРУЧИЛИ? Тем, кто уже навсегда останется с этой войной. Скольких НЕ вспомнили даже? Забыли-потеряли-перенесли-отсрочили-перетасовали… Вчера, домой, в Житомир вернулся и Артем Абрамович — старший лейтенант из 30-й бригады. Он тоже числился в списке пленных с августа прошлого года. Ему всегда будет 24…

За несколько минут до начала панихиды по погибшему 40 дней назад в городе Счастье Луганской области командиру взвода глубинной разведки Евгению Войцеховскому его соратники обнаружили на могиле своего товарища растяжку из гранаты, которая могла взорваться при первом же легком прикосновении к венку

У вівторок, 26 травня 2015р, у Києві проведуть в останню путь Темура Юлдашева, командира добровольчого батальйону «Темур». Юлдашев Темур — «Тренер» (11.03.1969, м. Луганськ — 24.08.2014, Савур-Могила, Донецька обл.) — керівник Штабу народної самооборони Луганська, командир спецпідрозділу МВС «Темур». Тренер-штангіст, майстер спорту міжнародного класу з важкої атлетики. Професійний військовий, провів на військовій службі 21 рік. Створив та особисто сформував добровольчий батальйон «Темур» для захисту Луганська та області від проросійських бойовиків. Разом зі своїми підлеглими (30 осіб) був відправлений для проходження підготовки до школи міліції міста Щастя Луганської області. Однак на під’їзді до міста автобуси з бійцями зупинили місцеві жителі, яких супроводжували терористи зі зброєю. Хлопців викинули з автобуса і побили. Нападників було близько 100, в загоні «Темур» – лише 30 осіб. Підкріплення від міліції так і не прийшло. В результаті Темур обміняв себе в обмін на свободу своїх бійців. Пробув у полоні 35 днів, зумів втекти і дістатися Києва. Пройшовши фізичну реабілітацію в Києві і вступивши до лав ЗСУ, Темур Юлдашев вирушив на війну — визволяти Луганськ. Наприкінці серпня Юлдашев знаходився серед захисників Савур-Могили в зведеній групі українських спецназівців під командуванням полковника ЗСУ Гордійчука. Героїчно загинув у День незалежності України. У героя залишилися дружина і п’ятеро дітей.

Знову біль! Молимось! Поранені SOS «Франківці, у зоні бойових дій загинув наш земляк Тарас Ярославович Шевченко, 1981 року народження, воював у складі 72-ї окремої механізованої бригади. У полеглого бійця залишилися дружина Ірина, син Сергій і дочка Сніжана, мати і два брати. Сьогодні в Будинку трауру відбудеться панахида в 19-00, похорон — завтра о 11-00 год. Вічна пам»ять!»

Мы любим тебя, Олег, я не дам забыть ГЕРОЯ, моего брата — Чижа Олега Владимировича!!!!! 31.05. зажгите свечу в храме за моего трагично погибшего на войне брата Олега, это моя просьба….

 

Щойно в с.Водяне на позиції «Шахта» тяжко поранило нашого побратима Василя Кіндрацького, «Кіндрата». Прямою наводкою стріляв ворожий танк. «Кіндрат» при свідомості. На цю пору медики евакуйовують побратима з передової. Молимося. Знову біль…. Молимось!!!! Борис Гуменюк «Сорок хвилин медики намагалися врятувати Кіндрату життя. Щойно його не стало. Кіндрат загинув.»

На Майдані Незалежності попрощалися із бійцем «Айдару» Євгеном Марчуком, із позивним «Чорний».

Львів’яни попрощалися з героєм Василем Кіндрацьким, який загинув під Донецьком від прямого попадання з танка

Сьогодні загинула «Посмішка «Айдару»… Наш сонячний воїн, майданівець, Яструб «ЧОРНИЙ» ЖЕНЬКА… Знову у розпачі, знову сльози… Ах, хлопці-хлопці, що ж ви, найкращі, нас покидаєте..?? Ви ж мали б ще діток після себе лишити… Ще пару днів тому спілкувались із Тобою… Не віриться… Раніше із Твоїх вуст постійно лунало: «Слава Україні! Героям Слава!», а тепер і Тобі, наш друже-Герою, «Слава»! І знову «дякую»… Пухом земля…!!!!! (((((((((((

Вчора, 28 травня загинув мій земляк Сумчанин РОМАН АТАМАНЮК під Донецьком від ворожої міни. Роману було 25 років. !» Герої не вмирають!» Похорони 1 червня в Воскресенському соборі в 12.00 Вічна і світла пам»ять ГЕРОЮ!

УНАСЛІДОК ВАЖКОГО ПОРАНЕННЯ ЗАГИНУВ БОЄЦЬ ПОЛКУ АЗОВ ДЮШЕС 30 травня, захищаючи селище Широкине, загинув кращий та мужній син України – 21-річний боєць полку АЗОВ з позивним Дюшес. У складі полку вiн воював лише місяць. Раніше був бійцем батальйону ОУН. З хлопцями захищали Піски під час найгарячіших обстрілів. Вiд початку неспокійних часів в Україні Дюшес завжди був на передовій. Безстрашно воював на Майдані, відстоював позицію українців під час Революції Гідності. Коли почалася війна, зібрав речі та поїхав захищати Донбас. Безстрашний і хоробрий воїн Дюшес (уродженець міста Могилів-Подільський, що на Вінниччині) був взірцем для побратимів – ніколи не кидав товаришів у біді, переймався їхнiми проблемами і завжди у будь-яких ситуаціях допомагав бойовим друзям. Був відданим та чесним. Побратими загиблого кажуть: «21-річний Дюшес був занадто добрим для війни. Але занадто хоробрий для мирного життя. За його спиною революція, Піски і Широкине. Зараз Дюсич набуває нової форми життя – у свідомості знайомих і друзів». Побратиме, ми завжди будемо пам’ятати твій героїчний подвиг. Ти загинув смертю хоробрих. НЕ ЗАБУДЕМО, ПОМСТИМОСЯ!

Родичам загиблого бійця батальйону міліції особливого призначення «Львів» Тараса Дороша, який 14 січня загинув у зоні АТО від кулі снайпера, вручили присвоєну Президентом України високу державну нагороду – орден «За мужність» ІІІ ступеня.

Знайдено тіло Сергія Костакова. Прострілена голова. Руки зв’язані за спиною. Убили українці, думаю не менти — армійці з командування 72 бригади. Сергій отримав документи на переведення у 81 бригаду, але не дійшов до вокзалу.

Слава Україні!Молодший сержант Матвієнко Андрій ВіталійовичМолодший інспектор прикордонної служби 1 категорії-дозиметрист першого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Іловайськ» ІІ категорії (тип А) Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління. Дата народження: 07.11.1985. Дата та місце загибелі: 07.08.14., поранений під час підриву на фугасі на ділянці впс «Амвросіївка», помер у шпиталі 08.08.14.

Минулого вечора стало відомо, що в результаті боїв під селищем Широкине, що на Донеччині, полк Азов втратив одного бійця. «Унаслідок отриманих поранень у селищі Широкине, не приходячи до тями, загинув боєць полку АЗОВ», — повідомили на офіційній сторінці батальйону в соціальній мережі. Виявляється, Денис Денисюк – працівник телеканалу СТБ. Кілька років він був у команді «Вікна-новини» на посаді режисера монтажу. Про це написали на своїх сторінках у соціальних мережах колеги Дениса.

«Ернест» — ультрас ФК Суми, нагороджено орденом орден «За мужність» III ступеня — посмертно. Ігор Гольченко (1996-2015), урожденець м. Суми, доброволець з полку спецпризначення «АЗОВ» Загинув 14 лютого 2015 року в районі с. Широкино під Маріуполем на Донбасі під час проведення АТО. 18-річний сумчанин навчався в будівельному коледжі і быу членом ультрас ПФК «Суми». Разом з Ігорем загинув ще один футбольний вболівальник з Полтави, що також воював у «АЗОВІ». Хлопець прожив всього 18 років. ВІчна пам»ять вірним синам України!

Його скромна хатина уквітчана півоніями, на стіні портрет хлопчика зі щирою усмішкою та світлими очима. Поряд втирає сльози старенький батько. Він був довгоочікуваним сином та сенсом його життя… Мама бійця померла 5 років тому… … Під сліпучим сонцем юнаки у формі несуть труну свого ровесника — артилериста Миколу Лукашука. Він загинув від пострілу снайпера 12 червня неподалік Слов’янська . Цієї зими йому мало виповнитися 26. Він був відчайдушним патріотом, тому пішов добровольцем на фронт. Єдиний син у тата, який віддав міліцейській службі 30 років. Це він у січні взяв за руку батька й прийшов до військкомату. Пройшов медкомісію, був на полігоні й у травні поїхав на війну у складі 27-ої реактивної бригади… Його запам’ятали веселим та сильним . Він писав вірші, мріяв одружитись, читав реп й хотів, щоб тато ним пишався. А батько, маленький та худий чоловік, гладив сина у труні й промовляв “Як же я тебе чекав, Миколко”…

З глибоким сумом повідомляємо, що сьогодні 22 липня 2015 року Божого під час бойового завдання на Донбасі загинув ст.пл. Микола Гордійчук “Гризун”. Микола був активним пластуном, громадським діячем Кам’янця-Подільського, талановитим музикантом. Коли розпочалася війна на Сході – зголосився добровольцем у батальйон спеціального призначення “Гарпун”. До останнього подиху був вірний пластовій присязі

Сьогодні ми втратили нашого побратима, бійця полку «Дніпро-1″ — Блека. Григорій Матяш загинув у Пісках під час виконання бойового завдання. Для нас він був другом та братом. Світла та прекрасна людина, досвідчений воїн, коваль, мрійник, шукач пригод. Мінометний обстріл, який вівся з забороненого 120мм міномету по позиції полку російськими окупантами, назавжди забрав життя 26-річного хлопця. Йдуть кращі. Блек, спи спокійно. Ти назавжди в наших душах та серцях. Герої не вмирають.

У зоні АТО загинув виходець із Золочівщини серпня 2, 2015 kvest 5 Коментарів pogonchuk1 серпня 2015 року захищаючи Україну, обороняючи наш з вами спокій, на сході загинув зовсім юний ОЛЕГ ПОГОНЧУК 1994 р.н., що родом походить із села Жуків Золочівського району, де проживають його дідо з бабою і родичі. Про це “Золочів.нет” повідомив родич загиблого. Олег Погончук проживав у селі Зимна Вода, Пустомитівського району Львівської області. Коли його призвали в армію, він одразу ж зібрав речі і попросив батьків не відмовляти його. Олег проходив службу в аеромобільній бригаді, стояв на блокпосту, де ворожа куля назавжди забрала його життя. Вічна пам’ять Герою.

На своей странице в Фейсбук Елена Белозерская сообщила, что разведчица ДУК «Правый сектор» Настя Горбачева, которая погибла в зоне АТО, носила под сердцем ребенка. Она некоторое время сидела дома, а потом вернулась на фронт к мужу, передает Joinfo.ua. «Безбашенно смелая разведчица, которая всю осень и зиму ежедневно гуляла по вражеским минным полям, как по паркету. Простая и добрая душа. Несмотря на врожденную болезнь сердца, высокая и худая Лиса отмечалась неженской выносливостью. С грузом 25-30 кг спокойно ходила десятки километров. Она умела ХОДИТЬ — бесценное и вообще самое главное качество фронтового разведчика. Была спортсменкой, в частности, занималась биатлоном, благодаря этому умела очень быстро и метко стрелять. Однако в снайперы не пошло — через бурный темперамент, стала стрелком-парамедиком. Сзади на каске она носила лисий хвост. Однажды этот хвост спас несколько жизней. Наша разведгруппа пошла на выход, а забрать их оттуда должны были армейцы с бэхой, на которую, кроме них, посадили также двух правосеков, одним из которых была Лиса. Водитель бэхи напутал и появился в поле зрения разведчиков не там и не тогда, как было договорено. Разведчики, конечно, приняли наших армейцев за «сепаров», и командир группы почти разнес эту бэху из гранатомета. В последний момент, за доли секунды до выстрела, он увидел у одного из бойцов на каске рыжий хвост … Леса пережила две контузии. Первая — осенью накрыло «градом» на Водяном, вторая — зимой под ДАП, во время атаки на нашу базу, когда меня выбросило взрывом и порвало связки на ноге, ей поломало ребра и контузило. У Насти была тяжелая судьба. Ее отец рано умер, многодетная мать жила в нищете и вынуждена была отдать детей в интернат, откуда забирала их на выходные. Став взрослой, Настя работала санитаркой, потом продавцом на рынке, последние годы еще и ухаживала за тяжело больной мамой. Незадолго до войны мама умерла, Настя очень тяжело пережила ее смерть. Если бы не это, рассказывала она, вряд ли пошла бы воевать. На фронте Лиса встретила свою любовь, создала семью, ждала ребенка … На первых месяцах беременности еще ходила в разведку на занятую противником территорию. Она была безбашенная абсолютно, вообще ничего не боялась, не заботилась и о собственном здоровье. Не раз говорила, что умрет молодой и это ее не огорчает. Однако верила, что переживет войну, не раз мечтала, как мы все после войны встретимся в домике высоко в Карпатах, в котором ей позволял останавливаться во время длительных горных прогулок, если не ошибаюсь, бывший тренер … А получилось так, что не встретимся. Покойся с миром, сестра», — написала Белозерская.

Прощання із бійцем ОЗШР «Карпатська Січ» Данилом Касьяненком, який загинув 06 серпня під Донецьким аеропортом в результаті мінометного обстрілу.

На Донбассе снайпер 92-й отдельной механизированной бригады Вооруженных сил Украины Олег Чепеленко бросился на растяжку вместе с боевиком, захватившим его в плен.

«Ровно год назад не стало Елены Кулиш и ее мужа Володи. Ночью их забрали вооруженные «герои новороссии» – на странице «Типичный Луганск» ВКонтакте опубликован пост о семье патриотов из Луганска, погибших от руки боевиков. «Забрали машины, телефоны, компьютеры, расстреляли стены и пол дома. Без суда и следствия вывезли в поле… Мы верили, надеялись, продолжали искать. Ребята погибли за то, что рискнули отвезти еду голодным солдатам, находящимся в луганском аэропорту. А по факту — за то, что смогли заработать на хороший дом и нормальную жизнь. Алена помогала абсолютно всем! Во время бомбежек она прятала соседскую детвору у себя в подвале, регулярно наведывалась к пожилым соседям, отрезанным от внешнего мира заминированными полями и перекрытыми дорогами, давала им пообщаться по скайпу с родными. А еще она она спасла, наверное, сотни бездомных животных. Многие так и остались жить у нее. Не умела Аленка расставаться) Из дому вынесли все. Сделали там штаб быдло-войска. Всех добродушных и доверчивых Аленкиных барбосов перестреляли. Добрый и светлый человечек. Вечный оптимист с улыбкой на лице. После простого общения с Аленой, казалось, что мир прекрасен и все будет хорошо. И я верю, что там у нее все хорошо. Иначе нет в жизни никакого смысла. Пожалуйста, помяните сегодня чудесную пару, которая верила в свою страну и погибла ни за что…»

Кіровоградщина в жалобі… У місті Знам’янка з військовими почестями в останню путь провели старшого телефоніста відділення зв’язку 17 окремого мотопіхотного батальйону Збройних Сил України Катерину Носкову. Вона героїчно віддала своє життя за Україну, виконуючи бойові завдання в районі міста Горлівка. Попрощатися з Героїнею, відомою серед бійців як «Кет», на центральну площу Знам’янки приїхали її бойові товариші, військовослужбовці Кіровоградського гарнізону, керівники обласної та місцевої влади, сотні людей. 26-річна Катерина Носкова проходила військову службу за контрактом у бойовому підрозділі з лютого поточного року, добровільно вирішила відбути в зону проведення АТО. На передовій вона зустріла своє кохання — теж військового. Вони одружилися в березні цього року. Тієї жахливої ночі, 16 серпня, Катерина сама попросилась на передній край лінії оборони в районі Горлівки, де був сильний обстріл зі сторони бойовиків. «Кет» сіла в машину і поїхала на порятунок бойових побратимів. Їй вдалося вивезти з-під обстрілу двох поранених солдатів. Вона врятувала два людські життя, а своє віддала. Трагедія сталася, коли дівчина повернулася за пораненими. Тоді обстріл відновився, і Катя загинула разом з бійцем, якого намагалася вивезти до санчастини. Дівчину хоронили в закритій труні. Офіцер командування 17 батальйону відзначив, що вона була доброю і відповідальною, нестримною і хороброю. І батальйон не пробачить ворогам її смерті! У Катерини Носкової залишився чоловік та 4-річний син, старенькі батьки та старша сестра. Вічна слава та пам’ять Героїні!

мережі розповіли історію ще одного героя АТО, який загинув, захищаючи Україну від російської агресії. Про це пише вінницьке видання “Власно”, повідомляють Патріоти України. Боєць Руслан з позивним “Німець” вже побував до цього на війні – він пройшов Афганістан. “Німець” був справжнім воїном, – говорить начальник медслужби батальйону “Айдар” Андрій Ткаченко, який нині у відставці. – У нього завжди було все добре і він ніколи ні на що не скаржився. Завжди був задоволений: і тією амуніцією, яка у нього була, і їжею, хоча міг з’їсти якусь консерву раз на три дні “. Родом “Німець” був з Черкаської області. «Він був у батальйоні кулеметником, професійним воїном. Свій кулемет називав “Машкою”. Взагалі-то це була стаціонарна установка, але він обмотувався стрічкою із набоями, брав її у руки і стріляв, як Рембо. Він був жахливим сном сепаратистів, вони його боялися. А він завжди ішов попереду і прикривав усіх вогнем. Загинув від обстрілу градом на ТЕЦ», – говорить Ткаченко.

«На днях настануть скорботні дні, знову проллються щоденні сльози матерів і рідних за своїми дітьми, батьками і братами, адже ці справжні Герої загинули під Іловайськом за Україну. Еліта і дух нашої нації, земля вам пухом і вічная пам’ять у наших серцях. Ще 156 цих героїв невпізнані (медики зберегли ДНК), 158 — рахуються зниклими безвісти (список зниклих без вісти з огляду на можливе їх перебування в заручниках бойовиків не друкуємо). Сухі цифри слідства, море людських сліз, вічне горе Батьківщини!», — заявив Матіос.

список загиблих героїв АТО під Іловайском

ольше двадцати лет было принято считать, что независимость досталась Украине даром, а профессия военного — это лишь способ заработка. Теперь, когда День Независимости отмечается во время войны и всегда будет совпадать с годовщиной Иловайской трагедии, мы понимаем, что счет за свободу пришел с опозданием. Редакция ЛІГАБізнесІнформ приводит истории десяти солдат, оплативших этот счет своей жизнью.
Сергей Колодий
20 жизней в обмен на свою

33-летний капитан Вооруженных сил Украины Сергей Колодий родился в Харькове. Защитник Донецкого аэропорта — киборг, командир роты механизированного батальона 93-й Днепропетровской отдельной механизированной бригады (в/ч А1302).Два месяца воевал в Донецком аэропорту. 28 сентября 2014 года у Донецка один из взводных опорных пунктов был заблокирован российской армией. Узнав об этом, капитан Колодий в одиночку на БМП выдвинулся на подмогу своим бойцам. Вступил в бой с российским танком, дав возможность солдатам выйти из окружения и не попасть в плен. Благодаря героизму офицера были спасены 20 военнослужащих.»Приход 79-й и 95-й бригад в район села Пески и в аэропорт позволил добиться решительного перелома: свежие силы наконец осуществили ротацию, рота 93-й бригады и три группы 3-го полка специального назначения, наконец, вышли из аэропорта после трех месяцев непрерывных боев без ротации. Вышли не все — незадолго до выхода, отражая танковую атаку, героически погиб командир роты 93-й механизированной бригады капитан Сергей Колодий, который оборонял аэропорт с 1 августа», — писали о командире в СМИ.Капитан Колодий похоронен в поселке Пересечное, Дергачивского района, Харьковской области. О герое знает весь поселок, в котором он вырос. Директор местной школы рассказал, что в юношестве будущий киборг «был парнем, который хотел познать все»: «Он стремился очень многому научиться. А погиб в самом аду, защищая ценой своей жизни свою роту».

В честь героев АТО возле школы планируют установить стелу. Для нее уже выбрали место рядом с памятником воинам-афганцам. Стела будет посвящена трем солдатам, погибшим на полях российско-украинской войны — Сергею Колодию, Кудайназару Саипову и Алексею Пакало. Все они учились в этой школе. Кроме того, школа будет инициировать смену имени улицы, на которой стоит — улицу Ленина заменят более подобающими именами украинских героев, погибших во имя Украины.

В наградном листе в адрес Министерства обороны говорится, что пожертвовать собой, как это сделал капитан, мог «только человек офицерской чести и достоинства, настоящий герой и патриот». Указом президента Колодий награжден посмертно орденом Богдана Хмельницкого III степени «за личное мужество и героизм, проявленные в деле защиты государственного суверенитета и территориальной целостности Украины».

Мемориал Колодия в его родной школе в Пересечном
Рядом с памятником воинам-афганцам появится второй — трем героям российско-украинской войны
Колодий и два других бойца из его поселка, тоже погибших в АТО — Алексей Пакало и Кудайназар Саипов
Владимир Мамадалиев
Огонь на себя

Подполковник ВСУ Владимир Мамадалиев родился 14 февраля 1977 года в Новоукраинке Кировоградской области. В 1994 году поступил в Одесское училище сухопутных войск. Проходил офицерскую службу в боевых частях Сухопутных войск, в штабе 6-го армейского корпуса и оперативного командования Юг. С первых дней российско-украинской войны находился на передовой.В июле 2014 года ему и его бойцам была поставлена задача оттянуть от Славянска вражеские танки. И хотя у бойцов практически не было противотанкового оружия — солдаты задачу выполнили. Мамадалиев решил вызвать огонь на себя. Под его руководством бойцы не дрогнули и не отступили. Вместе с ним 4 июля героически погибли шесть солдат.На похороны подполковника пришло несколько тысяч кировоградцев. У него осталась семья — мать, супруга и 12-летний сын. «Он всегда стремился быть на передовой, брать задачу на себя, проявлял инициативу. Он был такой по жизни. Звание подполковника позволяло ему находится где-нибудь в штабе. Но он был не такой. Был на блокпостах, был со своими парнями и ни за что не хотел возвращаться в тыл», — рассказал о бойце мэр его родного города Новоукраинка Александр Коренной.В честь офицера в его родном городе появилась улица Мамадалиева. Указом президента подполковник Мамадалиев награжден посмертно орденом Богдана Хмельницкого III степени «за личное мужество и героизм, проявленные в деле защиты государственного суверенитета и территориальной целостности Украины».

Похороны Мамадалиева
Мать героя получает награду сына «народный герой Украины» (посмертно)
Юрий Коваленко
Бой на границе

37-летний подполковник ВСУ Юрий Коваленко родился 16 июля 1977 года в Винницкой области (город Бершадь одноименного района) в семье военного. Окончил Одесский военный институт Сухопутных войск, служил в Днепропетровске и Кировограде. Во время российско-украинской войны служил командиром второго отряда 3-го полка спецназа оперативного командования Юг (в/ч 2336).В июне 2014 обеспечил проход войск АТО вброд у села Кожевня для блокировки линий снабжения противника вдоль границы. Коваленко первым перешел реку Миус. Далее его отряд шел в авангарде, чтобы вывести подразделения Вооруженных сил к Должанскому и Краснопартизанску. Операция была проведена без потерь.В июле в авангарде сил АТО прорывался вдоль украинско-российской границы в Луганской области. Его группа была важным источником разведданных для армии. Умело организовывал оборону, несколько раз предотвращал прорыв банд и диверсионных групп из России. Офицер трижды выбивал российских солдат с пропускного пункта Изварино.Высшее командование доверило Коваленко возглавить сводный разведывательный отряд, в состав которого входили спецназовцы и воины отдельной механизированной бригады. Отряд под его руководством, несмотря на упорное сопротивление российских боевиков, с боями вышел на заданный рубеж и закрепился на нем. Маневр обеспечил проход подразделений ВСУ и пограничников для прикрытия границы Украины. За это офицеру было присвоено звание «подполковник».

15 июля 2014 года недалеко от Изварино Коваленко и еще семеро бойцов 3-го полка спецназа погибли в результате удара российской артиллерии с территории страны-агрессора.

«Он всегда был надежным и порядочным, — вспоминает его бывший командир, майор Олег Семенчук, который сейчас проходит службу в Кировоградском гарнизоне. — Горжусь своим бывшим подчиненным, мне очень приятно, что он стал настоящим боевым командиром. Но война забирает лучших».

Сослуживцы рассказывают, что в боевых столкновениях Коваленко никогда не прятался за спины солдат — всегда шел в бой первым. «Он лично уничтожил около 15 вооруженных до зубов террористов», — вспоминают его боевые товарищи.

В связи со смертью Коваленко в Кировограде и его родном городе Бершади был объявлен траур. На следующий день после гибели героя и его семи бойцов к части 3-полка горожане принесли много цветов и свечей. Для Кировограда это стало самой многочисленной потерей с начала проведения АТО. В Бершади героя провожали в последний путь всем городом. У него остались жена, а также двое детей — 2000 года и 2010 года рождения.

Указом президента Украины подполковнику присвоено звание Герой Украины с вручением ордена Золотая Звезда (посмертно). Коваленко награжден «за исключительное мужество, героизм и самопожертвование, проявленные в защите государственного суверенитета и территориальной целостности Украинского государства, верность военной присяге».

Александр Лавренко
Живым не сдался

31-летний капитан Александр Лавренко родился в Харьковской области. Воевал командиром танковой роты батальона 93-й отдельной механизированной бригады ВСУ. Погиб 21 июля 2014 года в боях за населенный пункт Пески.Экипаж танка, которым командовал капитан, в составе сводной танковой роты при поддержке механизированного взвода вел бой по захвату опорного пункта оккупантов. Ворвавшись в поселок, экипаж танка Лавренко уничтожил три автобуса с российскими боевиками и два минометных расчета. Прорыв позволил разорвать окружение врага вокруг Донецкого аэропорта.Еще долгое время экипаж прикрывал огнем подразделения ВСУ, идущие на прорыв. Спустя некоторое время поступила информация о контратаке россиян. Лавренко в авангарде выдвинулся навстречу врагу. Экипаж Лавренко отбил атаку, но под огнем врага танк вышел из строя, а экипаж погиб. Живым оставался только Лавренко.Дмитрий Кащенко, комбат танкового батальона 93-й бригады, рассказал обстоятельства боя в интервью сайту Левый берег. Он сообщил, что перед штурмом Песок их группа разделилась на две части: группа Лавренко должна была прикрыть спину основному подразделению. «Саша с поставленной задачей справился. Разнес блокпост, подбил один танк, обезвредил другой. Его экипаж побил три автобуса с пехотой, которые пришли на помощь из Донецка. Тремя выстрелами уничтожил около ста человек. И тут боевики плотно накрыли это место минометным огнем. Саша на тот момент расстрелял весь боекомплект. Но все равно поехал туда, откуда велся минометный обстрел. Со слов боевиков, он ворвался на эту минометную позицию, два или три минометных расчета растоптал просто гусеницами танка. Но поскольку он подъехал очень близко к сепаратистам, его машину сожгли. Когда доставали оттуда экипаж, механик, водитель и наводчик уже были мертвы. А Саша, чтобы не попасть в плен, подорвался на гранате», — рассказал Кащенко.

Своим поступком Лавренко и его экипаж спасли жизни около 40 человек.

Комбат рассказывает, что познакомился с Лавренко в 2005 году, когда он пришел к нему из военного училища зампотехом роты. «Я тогда стал командиром 2-й танковой роты. Он сам по характеру шебутной парень был, чувство юмора у него отменное. Плюс он был очень грамотным, как офицер. Танки знал досконально! Мог починить любой. Мы все шутили, что у Лавренко танки даже без двигателя заводятся и едут. Когда я уже стал командиром батальона, Саша стал командиром 3-й танковой роты. С началом войны я его перевел на командира 1-й танковой роты. До мая 2014-го занимались подготовкой техники, ремонтом. Саша выезжал в АТО, передавал свой опыт, ремонтировал технику. А уже в июле выдвинулись в Андреевку (Донецкая область). Бой в Песках был первым боем Лавренко — он же стал и последним», — рассказал Кащенко.

Указом президента капитан Лавренко награжден посмертно орденом Богдана Хмельницкого III степени «за личное мужество и героизм, проявленные в деле защиты государственного суверенитета и территориальной целостности Украины».

Капитан Александр Лавренко
Комбат танкового батальона 93-й бригады Дмитрий Кащенко и капитан Лавренко
Похороны Лавренко
Роман Атаманюк
Закрыл сослуживца

25-летний доброволец ВСУ Роман Атаманюк — боец 93-й отдельной механизированной бригады. Родился в Сумской области. Погиб 28 мая 2015 года в селе Опытное возле Донецкого аэропорта, спасая жизнь сослуживца — закрыл его от мины россиян.»С первого дня Роман был у меня в подчинении, — рассказал старшина 6-й роты с позывным Адвокат. — Он был человеком от Бога, он был воином от Бога. Когда мы встретились с его отцом, я сказал ему: «Вы знали его как сына, вы знали его как человека, но вам не довелось узнать его как мужчину. Он у вас мужчина, и вы можете гордиться своим сыном».Он рассказал, что у такого человек как Атаманюк «просто не может не быть друзей». Подтверждением этих слов стали сотни человек, которые приехали из многих городов Украины проститься с Романом.На похоронах в Сумах волонтер Валентин Бондаренко поделился своими воспоминаниями об Атаманюке: «Познакомились мы с ним летом 2014 года, когда он еще служил в Айдаре. После этого мы много раз к нему приезжали с помощью и последний раз его видели примерно две недели назад. В тот день у него был солнечный вид, он радовался жизни. Мы передали ему полотенца, еще некоторые вещи. Он сказал, что ему нужно, что нужно его друзьям. Казалось, что человек живет и горит. Сейчас тяжело представить, что его уже нет. Сегодня тут собралось много его друзей – из Харькова, Киева, других городов. У него было очень много друзей».

Атаманюк похоронен в Сумах на центральное кладбище на Аллее славы. Сотни людей провожали его в последний путь со словами «герои не умирают» и «вечная слава герою».

«Это был яркий человек и настоящий мужчина с большой буквы. Он прошел все. На его примере будут воспитываться будущие поколения», — говорят его сослуживцы.

Указом президента Украины солдат Атаманюк награжден посмертно орденом За мужество III степени «за личное мужество и профессионализм, проявленные в защите государственного суверенитета и территориальной целостности Украины, верность военной присяге».

Владимир Гарматий
Возглавил прорыв

Лейтенант Владимир Гарматий — 21-летний командир взвода гаубичной самоходно-артиллерийской батареи 51-й отдельной механизированной бригады ВСУ. Родился в Тернопольской области.В наградном листе сказано, что под руководством Гарматия была создана система огневого поражения, которая обеспечила защиту подразделений от внезапного нападения противника как в базовых лагерях, так и на блокпостах.Попав в окружение российских войск летом 2014 года, принял решение не сдаваться россиянам и не отступать на территорию России. Возглавил прорыв артиллеристов и других подразделений. Вместе с ним выходили четыре десятка бойцов. На машине выдвинулся на прорыв через блок-пост гибридной армии. Будучи в авангарде прорыва, основной удар принял на себя и подорвался на мине.В последний путь Гарматия провожали 1 августа в родном селе Чернелив-Руський. Проститься с героем пришли почти две тысячи жителей из разных районов.

Местные жители говорят, что «он ушел воевать как патриот», был замечательным и порядочным парнем. Окончил Тернопольский национальный экономический университет. В армию пошел добровольцем.

Его соседи вспоминают, что мать уговаривала Гарматия не идти в армию. Но парень был настойчив. Он был воспитанный, отзывчивый и заботливый. Был участником Революции достоинства. А после службы в армии собирался жениться. В телефонных разговорах успокаивал, что просто служит в Николаеве, что у него все в порядке.

«Володя был искренним, добрым и очень послушным. Он очень любил свою маму, дедушку и бабушку, всю родню, — отметил на похоронах погибшего его друг детства Олег Романский, — Ради товарищей был готов на все. Он погиб, чтобы мы жили в мирной и счастливой стране. Он первым в нашем селе принял на себя удар от той страшной беды, которую сейчас переживает Украина».

Позже дезертиры, которые в отличие от Гарматия и его бойцов все-таки отступили на территорию РФ, ссылались на смерть парня как на доказательство бесперспективности прорыва. Якобы у них не было выбора.

Тамаз Сухиашвили
Пять часов под аэропортом

Лейтенант грузинского спецназа Тамаз Сухиашвили — профессиональный военный. Принимал участие в войне в Осетии 2004 года и отражении агрессии России в 2008 году. Служил в грузинском спецназе в звании лейтенанта. Доброволец. Воевал вместе с украинскими солдатами против российских оккупантов на передовой линии обороны. Служил в 93-й механизированной бригаде ВСУ.17 января 2015 года его рота выдвинулась на подмогу окруженным бойцам в Донецком аэропорту. Прорыв захлебнулся, но даже когда отступила техника, бойцы Тамаза продолжали бой на протяжении пяти часов. Благодаря этим действиям в новый терминал аэропорта, где держались украинские бойцы, прорвалась помощь, были вывезены раненые.Вместе с Тамазом погибли еще два украинских воина. Более 20 бойцов получили ранения, среди которых еще трое грузин, пожертвовавших собой ради украинцев.»Он погиб героически, во время штурма аэропорта была сложная ситуация и Тамаз смог поднять шестую роту и дальше атаковать. И дойти до монастыря, чтобы вывести раненых оттуда. Взорвался он на мине — перекрыл своим телом эту мину и спас жизнь других», — рассказал Давид Мартиашвили, боец батальона Донбасс, подполковник запаса вооруженных сил Грузии.

В Грузии в Хашури у Тамаза осталась жена и двое маленьких сыновей — четырехлетний и годовалый. Его тело доставили в Тбилиси.

Указом президента Украины Сухиашвили награжден посмертно орденом За мужество III степени «за личное мужество и профессионализм, проявленные в защите государственного суверенитета и территориальной целостности Украины, верность военной присяге».

Сухиашвили в зоне АТО
Грузинский солдат вместе с сыном
Сухиашвили провожают на Майдане
Руслан Плоходько и Сергей Руденко
Своих не бросили

Подполковники ВСУ Руслан Плоходько и Сергей Руденко - опытные пилоты, участвовавшие в операциях под эгидой ООН. Плоходько было 39 лет, родился в Харькове. Руденко было 35 лет, родился в Бродах.Всего за один день погибли сразу несколько летчиков и членов экипажа. Помимо Руденко и Плоходько, погибли также Александр Сабада, Николай Топчий и Игорь Гришин. Все они служили в Бродовской авиационной бригаде во Львовской области. И все погибли под Славянском 2 мая на двух сбитых вертолетах. В мае 2014 года ценой своей жизни Руденко и Плоходько попытались спасти товарищей, подбитых российскими ПЗРК. Но тоже упали и погибли под Славянском.У каждого из пилотов и членов экипажа остались дети. У Плоходько — двое детей: одному 10 лет, второму — 3 года. У Руденко осталась 3-летняя дочь. У 34-летнего майора Сабады из Черкасской области в Бродах сталось двое детей – 11 лет и 2 года. У 38-летнего капитана Топчия из Харьковской области в Бродах осталась дочь 10-ти лет. У 39-летнего старшего лейтенанта Гришина из Славянска в Бродах двое детей – 8 и 7 лет. Помимо материальной компенсации, семьи всех пятерых военнослужащих получили от государства квартиры.Прощались с летчиками тысячи людей. Сначала — по месту службы в Бродах. А затем в каждом городе, где родились военнослужащие.

«Наши офицеры до конца выполнили свой долг, и именно их душевная служба нашей Родине останется в нашей памяти, как пример чести и воинской доблести», — отметил командир соединения на прощании в Бродах.

Во время траурной церемонии закрытые гробы покрыли флагом Украины. Под звуки гимна и залпы воинского салюта над ними трижды пролетела пара вертолетов Ми-24. После прощания экипаж Ан-26 сделал прощальный круг вокруг аэродрома, помахав крыльями.

Генерал-майор Александр Розмазнин во время церемонии отметил, что эти «отважные военные не сделали без необходимости ни единого выстрела, не выпустили ни одной ракеты — ни по блокпостам, ни по другим объектам — с пониманием, что там могут быть мирные люди». «Один экипаж погиб, оказывая помощь другому экипажу, который попросил о помощи», — рассказал он.

Указом президента Плоходько и Руденко награждены посмертно орденами Богдана Хмельницкого I степени «за личное мужество и героизм, проявленные в деле защиты государственного суверенитета и территориальной целостности Украины».

Похороны Руденко в Бродах
Погибших пилотов провожают в последний путь
Похороны пилотов
Виктор Дихтиевский
С Чонгара в Донбасс

Старший прапорщик Виктор Дихтиевский — пограничник из Одессы с выслугой более 30 лет. Погиб 6 августа в день своего рождения во время прорыва из Должанского котла на российской границе.Сослуживцы рассказывают, что Дихтиевский всегда первым бросался выполнять самые сложные задачи. С первых дней российско-украинской войны участвовал в различных операциях. Во время прорыва из Должанского котла получил смертельное ранение.Дочь погибшего рассказала, что до последнего дня не знала, что отец-пограничник служит под плотным обстрелом. «Он нас с мамой всегда подбадривал, не говорил, как там на самом деле страшно. Когда звонил — спрашивал только как у нас дела, о себе — говорил, что у них все тихо и хорошо. В последние дни вообще был веселым и рассказывал, что у них с сослуживцами «чемоданное настроение», собирался домой», – рассказала его дочь Анастасия газете Сегодня.По ее словам, когда в телефонной трубке она слышала залпы, отец всегда отнекивался, что это не у них, это где-то далеко — отзвуки. «Меня поразило, сколько людей пришло с ним проститься. Его все очень любили, он был добрым, отзывчивым… Мог среди ночи проснуться и помчаться на помощь другу», – вспоминает она.

На войну Дихтиевский отправлялся дважды. Первый раз — в разгар вооруженного захвата Крыма российскими войсками. Тогда он ездил в Чонгар Херсонской области, где окопались украинские военные. Через месяц вернулся. А затем в первых числах июня 2014 года снова отправился на войну.

«Когда наша группа перекрывала Чонгар, когда только Крым захватили, он также среди первых пошел туда. И через месяц-полтора была получена команда отправиться на восток — он тоже в составе группы первым ушел», — рассказал руководитель регионального управления госпогранслужбы Украины Владимир Плешко на похоронах.

Сергей Цимбал
Прокурор-доброволец

28-летний доброволец Сергей Цимбал родился в Киевской области. Служил в 25-м батальоне территориальной обороны Киевская Русь. Погиб под Дебальцево, ценой своей жизни защитив побратимов.7 октября 2014 года во главе группы вышел в разведку. «Сергей первым услышал шорох и увидел, что примерно человек 15 окружают группу с трех сторон», — рассказывают сослуживцы. Цимбал приказал своим трем бойцам уходить, а сам увел россиян в сторону, чтобы его солдаты могли выйти из окружения.В АТО прибыл в 2014 году 24 августа в День Независимости. «Не хочу, чтобы мой сын прятался от обстрелов в ванной или в подвале, как сейчас прячутся дети моих друзей из Краснодона. Должен их защитить», — говорил Цимбал при жизни.»Сережа никогда ничего не боялся. Готовился воевать. Купил себе все снаряжение. Заказал из США кучу медикаментов», — рассказала его жена Лилия сайту Gazeta.ua.

В 2007 году проходил военную службу во французском Иностранном легионе в Марселе. После начала российско-украинской войны сам купил себе все снаряжение — бронежилет, каску, форму, разгрузку, аптечку. Жена описала мужа как волевого. Он занимался джиу-джитсу, кикбоксингом, плаванием. Верил в Бога. Ни разу ни на что не пожаловался. Постоянно повторял, что все в порядке и скоро война закончится.

В сентябре Сергею дали отпуск, как раз на день рождения сына. Ему исполнилось 3 года. «Так радовался, малыша прямо с рук не спускал. А потом говорит мне: «Лиля, ребятам на передовой не на чем за продуктами ездить, каждый глоток воды — золотой, раненых нечем к медикам отвезти. Нужна машина. Давай одолжим денег и купим», — рассказала она. После этого друзья пригнали из Латвии джип, переоборудовали и на нем Цимбал вернулся на фронт.

Доброволец родился в райцентре Ставище Киевской области, окончил Ирпенскую налоговую и Харьковскую юридические академии. Год работал следователям в прокуратуре Краснодона Луганской области, потом перевелся в Днепровскую экологическую прокуратуру в Черкассы. Уволился оттуда во время Революции чести, когда силовиков начали использовать против майдановцев.

«Как-то после работы Сергей пришел домой и говорит: «Я написал заявление на увольнение. Работников прокуратуры должны направлять в Киев против Майдана. Я же против своих не пойду», — рассказала его жена.

Сергея Цимбала похоронили на кладбище в райцентре Ставище на Киевщине. У него остался сын Александр.

 

Опублікований список українських військовослужбовців і міліціонерів, які загинули в боях під Іловайськом Донецької області

Список опублікований на сайті Генеральної прокуратури України, передає Еспресо.TV.

Дані загиблих надав головний військовий прокурор Анатолій Матіос. У списку 366 військових і міліціонерів.

«156 цих Героїв непізнані (медики зберегли ДНК), 158 — вважаються зниклими без вести (список зниклих без вести з урахуванням можливого їх перебування в заручниках бойовиків не друкуємо). Сухі цифри слідства, море людських сліз, вічне горе Батьківщини!» — підкреслив Матіос.

Військовослужбовці та міліціонери, які загинули в зоні АТО («Іловайський котел»)

1.    Онищук Юрій Віталійович, 27.04.1990 р.н.
2.    Безручак Андрій Іванович, 17.01.1981 р.н.
3.    Іщук Володимир Степанович, 14.08.1984 р.н.
4.    Шилік Анатолій Вікторович, 16.09.1976 р.н.
5.    Беца Ігор Миколайович, 07.01.1978 р.н.
6.    Бугайчук Сергій Анатолійович, 28.09.1988 р.н.
7.    Пасічник Олександр Валерійович, 19.03.1982 р.н.
8.    Лучук Роман Олександрович10.08.1994 р.н.
9.    Павляшик Микола Анатолійович, 25.05.1992 р.н.
10.    Брик Дмитро Юрійович, 29.08.1993 р.н.
11.    Мамотюк (Молотюк) Дмитро Володимирович, 19.08.1991 р.н.
12.    Мостика Андрій В’ячеславович, 1985 р.н.
13.    Тафійчук Сергій Володимирович, 1984 р.н.
14.    Дьячков Юрій Анатолійович, 1980 р.н.
15.    Катанов Віктор Володимирович, 1978 р.н.
16.    Грачов Олексій Георгійович, 1977 р.н.
17.    Соловйов Роман Юрійович, 1994 р.н.
18.    Кушіль Олександр Дмитрович.
19.    Волков Микола Васильович, 21988 р.н.
20.    Сова Анатолій Андрійович, 01.02.1958 р.н.
21.    Карасик Олександр Іванович, 28.02.1967 р.н.
22.    Бірюков Роман Ростиславович, 1991 р.н.
23.    Деркач Олександр Петрович, 1987 р.н.
24.    Марфіч Михайло Васильович, 21.10.1985 р.н.
25.    Омелянюк Андрій Васильович, 1990 р.н.
26.    Приходько Володимир Володимирович, 1989 р.н.
27.    Єсипок Андрій Анатолійович, 04.01.1994 р.н.
28.    Коцюк Руслан Володимирович, 03.05.1978 р.н.
29.    Засєкін Вадим Олександрович, 03.10.1990 р.н.
30.    Лихогруд Андрій Григорович, 27.07.1971 р.н.
31.    Трофімов Олексій Володимирович, 17.11.1993 р.н.
32.    Банас Юрій Олександрович, 22.12.1978 р.н.
33.    Сивий Олександр Анатолійович, 01.03.1991 р.н.
34.    Помінкевич Сергій Петрович, 31.07.1977 р.н.
35.    Глуходєд Олександр Вікторович, 10.01.1986 р.н.
36.    Русін Андрій Миколайович, 03.11.1976 р.н.
37.    Сухомлин Дмитро Олександрович, 1986 р.н.
38.    Посполитак Андрій Васильович, 14.12.1987 р.н.
39.    Куденьчук Іван Миколайович, 1983 р.н.
40.    Чернов Олександр Олександрович, 10.06.1988 р.н.
41.    Шумейко Микола Миколайович, 15.06.1984 р.н.
42.    Андріюк Євген Олександрович, 17.06.1993 р.н.
43.    Антонов Вадим Віталійович, 24.07.1976 р.н.
44.    Кузьмін Дмитро Вікторович, 04.10.1987 р.н.
45.    Джадан Іван Миколайович, 24.03.1977 р.н.
46.    Іонов Вячеслав Анатолійович, 20.05.1978 р.н.
47.    Долгов Ігор Олександрович, 20.05.1964 р.н.
48.    Ткачук Сергій Андрійович, 26.03.1986 р.н.
49.    Карпенко Олександр Григорович, 10.05.1977 р.н.
50.    Лепетюха Василь Васильович, 27.03.1960 р.н.
51.    Півоварчук Сергій Олександрович, 24.12.1985 р.н.
52.    Степанюк Володимир Миколайович, 23.06.1974 р.н.
53.    Ломачук Іван Сергійович, 06.02.1991 р.н.
54.    Савченко Роман Михайлович, 07.03.1993 р.н.
55.    Бережний Юрій Олександрович, 27.04.1984 р.н.
56.    Столярчук Мирослав Станіславович, 27.01.1977 р.н.
57.    Катрич Вячеслав Степанович, 10.03.1979 р.н.
58.    Мазур Павло Валерійович, 22.08.1984 р.н.
59.    Ярмолюк Олександр Петрович, 03.07.1982 р.н.
60.    Габчак Іван Миколайович, 29.06.1992 р.н.
61.    Остроушко Денис Валерійович, 10.08.1989 р.н.
62.    Тимощук Кирило Володимирович, 03.07.1992 р.н.
63.    Севостьянчик Дмитро Олександрович, 17.05.1991 р.н.
64.    Усс Степан Миколайович, 1978 р.н.
65.    Сидоренко Сергій Іванович, 30.09.1980 р.н.
66.    Івкун Василь Дмитрович, 06.01.1983 р.н.
67.    Романов Федір Анатолійович, 27.09.1983 р.н.
68.    Дремлюх Вячеслав Анатолійович, 1991 р.н.
69.    Клевчук Іван Вячеславович, 25.10.1995 р.н.
70.    Тарасюк Олексій Васильович, 12.01.1990 р.н.
71.    Ковальов Владислав Вікторович, 10.01.1984 р.н.
72.    Ревуцький Артем Михайлович, 18.08.1979 р.н.
73.    Ровенський Дмитро Олександрович, 26.04.1976 р.н.
74.    Балагланов Павло Юрійович, 28.07.1974 р.н.
75.    Яковлев Олег Миколайович, 02.01.1973 р.н.
76.    Кравцов Роман Анатолійович, 26.12.1979 р.н.
77.    Кифоренко Борис Борисович, 13.04.1974 р.н.
78.    Світличний Олександр Григорович, 19.04.1982 р.н.
79.    Древаль Олексій Вікторович, 22.10.1984 р.н.
80.    Ложешніков Володимир Іванович, 23.05.1962 р.н.
81.    Лотоцький Олег Михайлович, 11.09.1975 р.н.
82.    Ільяшенко Роман Ігорович, 08.03.1991 р.н.
83.    Костюк Володимир Миколайович, 17.03.1981 р.н.
84.    Семеніщенков Олександр Анатолійович, 21.04.1983 р.н.
85.    Гажур Олександр Анатолійович, 18.06.1975 р.н.
86.    Толкачов Віталій Михайлович, 08.08.1973 р.н.
87.    Троценко Максим Миколайович, 20.06.1985 р.н.
88.    Карпенко Геннадій Григорович, 15.10.1972 р.н.
89.    Ушаков Павло Геннадійович, 10.10.1989 р.н.
90.    Мельничук Євген Анатолійович, 01.12.1985 р.н.
91.    Жабинець Олександр Михайлович, 17.07.1975 р.н.
92.    Харченко Максим Борисович, 28.03.1978 р.н.
93.    Кириєнко Юрій Володимирович, 07.01.1982 р.н.
94.    Чиж Олег Володимирович, 31.05.1988 р.н.
95.    Чорний Сергій Миколайович 26 січня 1967
96.    Татомир Володимир Степанович, 17.07.1983 р.н.
97.    Зелінський Василь Аркадійович, 26.01.1983 р.н.
98.    Наумов Вадим Олександрович, 18.08.1992 р.н.
99.    Лифар Анатолій Петрович, 19.05.1981 р.н.
100.    Нечипуренко Костянтин Володимирович, 30.07.1977 р.н.
101.    Розуменко Артем Олександрович, 24.03.1995 р.н.
102.    Губа Яків Миколайович, 28.11.1984 р.н.
103.    Графа Олександр Іванович, 13.12.1965 р.н.
104.    Атаманчук Роман Віталійович, 09.12.1992 р.н.
105.    Гладков Андрій Валерійович, 14.11.1976 р.н.
106.    Дем’яник Сергій Валерійович, 26.03.1988 р.н.
107.    Білець Петро Васильович, 28.05.1986 р.н.
108.    Сацюк Олександр Миколайович, 04.06.1994 р.н.
109.    Прокуратов Максим Борисов, 30.07.1977 р.н.
110.    Пилипенко Дмитро Миколайович, 02.02.1978 р.н.
111.    Мирошніченко Олександр Іванович, 11.04.1993 р.н.
112.    Брус Тарас Романович, 24.05.1987 р.н.
113.    Жайворонок Богдан Сергійович, 24.06.1982 р.н.,
114.    Ляшук Максим Володимирович, 18.05.1989 р.н.
115.    Шолуха Віктор Григорович, 29.08.1974 р.н.
116.    Березовий Микола Вікторович, 10.10.1976 р.н.
117.    Аксененко Олег Олександрович, 11.07.1994 р.н.
118.    Ліщинський Станіслав Сергійович, 30.04.1989 р.н.
119.    Москаленко Володимир Васильович, 03.09.1976 р.н.
120.    Дрьомін Андрій Сергійович, 03.01.1982 р.н.
121.    Курочка Анатолій Михайлович, 30.08.1967
122.    Ус Артем Володимирович, 30.08.1994
123.    Сторчеус Руслан Олександрович, 11.01.1979 р.н.
124.    Пєшков ОлегАнатолійович, 06.10.1971 р.н.
125.    Жеков Максим Петрович, 22.08.1985 р.н.
126.    Голяновський Руслан Вікторович, 24.08.1982
127.    Шкаревський Сергій Олександрович, 10.07.1963 р.н
128.    Литвинський Юрій Олександрович, 1967 р.н.
129.    Кіпішинов Генадій Юрійович, 14.10.1975 р.н.
130.    Бойко Юрій Миколайович, 07.01.1971 р.н.
131.    Ніколенко Анатолій Володимирович, 15.07.1960 р.н.
132.    Кузяков Артем Володимирович, 24.07.1980 р.н.
133.    Уткін Олександр Анатолійович, 07.11.1970 р.н.
134.    Костюк Віталій Валерійович, 25.01.1976 р.н.
135.    Романенко Олександр Трохимович, 19.07.1980 р.н.
136.    Сухенко Максим Володимирович, 28.11.1981 р.н.
137.    Цуркан Дмитро Володимирович, 14.09.1979 р.н.
138.    Набєгов Роман Валерійович, 11.11.1986 р.н.
139.    Горай Олексій Зігмундович, 14.10.1979 р.н.
140.    Сокуренко Роман Олександрович, 18.01.1983 р.н.
141.    Халус Руслан Петрович, 05.04.1977 р.н.
142.    Мельник Валерій Ігорович, 25.08.1984 р.н.
143.    Кабалюк Дмитро Васильович, 07.11.1981 р.н.
144.    Пацино Дмитро Вікторович, 08.11.1989 р.н.
145.    Перепічка Олег Григорович, 14.03.1988 р.н.
146.    Грицик Роман Васильович, 29.05.1986 р.н.
147.    Савчук Андрій Вікторович, 23.12.1978 р.н.
148.    Петихачний Леонід Михайлович, 16.02.1978
149.    Мочалов (Мочанов) Олександр Ігорович, 28.02.1978 р.н.
150.    Палій Олександр Володимирович, 1969 р.н.
151.    Назаренко Дмитро Миколайович, 28.10.1974 р.н.
152.    Єщенко Віктор Васильович, 27.02.1967 р.н.
153.    Коваленко Олег Миколайович, 16.08.1984 р.н.
154.    Білінський Зорян Михайлович, 21.06.1985 р.н.
155.    Ільїн Віталій В’ячеславович 19.03.1991 р.н.
156.    Пазин Тарас Іванович, 16.10.1989 р.н.
157.    Томілович Денис Григорович, 11.03.1982 р.н.
158.    Савченко Василь Іванович, 26.09.1982 р.н
159.    Хорольський Антон Петрович,14.05.1974 р.н.
160.    Журавленко Андрій Анатолійович, 08.02.1974 р.н.
161.    Стрюков Владислав Геннадійович, 23 жовтня 1980
162.    Харченко Євген Борисович, 02.01.1987 р.н.
163.    Карабінович Андрій Михайлович, 06.12.1990 р.н.
164.    Тітенко Володимир Олегович, 18.01.1974 р.н.
165.    Тарасюк Богдан Володимирович 05.02.1990 р.н.
166.    Данилевич Роман Миколайович, 10.11.1980 р.н.
167.    Тарасюк Олег Андрійович, 21.09.1968 р.н.
168.    Ємельяненко Ігор Володимирович, 04.29.1989 р.н.
169.    Клименко Євген Олександрович, 01.02.1978 р.н.
170.    Чижов Юрій Миколайович 30.12.1983 р.н.
171.    Сороковий Олександр Анатолійович 03.04.1973 р.н.
172.    Салівончик Руслан Сергійович 31.01.1983 р.н.
173.    Кіктенко Георгій Олексійович, 1992 р.н.
174.    Коломієць Віталій Валентинович, 21.05.1970 р.н.
175.    Білий Василь Іванович, 07.03.1965 р.н.
176.    Самосадов Олександр Сергійович, 05.04.1989 р.н.
177.    Придатко Дмитро Миколайович 28.07.1988 р.н.
178.    Цедік Антон Ігорович, 31.07.1987 р.н.
179.    Волкотруб Віталій Юрійович, 05.06.1986 р.н.
180.    Ольховський Андрій Олексійович 10.12.1977
181.    Шахник Євген Юрійович 24.11.1971р.н.
182.    Попель Андрій Вячеславович, 06.10.1971 р.н.
183.    Співачук Олександр Володимирович, 09.03.1982 р.н.
184.    Баланчук Олексій Олександрович, 03.03.1978 р.н.
185.    Шевчук Сергій Іванович, 25.11.1977 р.н.
186.    Панченко Дмитро Миколайович, 06.04.1979 р.н.
187.    Лавошнік Юрій Миколайович, 09.09.1977 р.н.
188.    Колдунов Єгор Олександрович, 19.09.1985 р.н.
189.    Харченко Роман Олегович, 31.07.1985 р.н.
190.    Воронов Сергій Євгенович, 20.05.1972 р.н.
191.    Погорєлов Михайло Анатолійович, 19.02.1992 р.н.
192.    Буравчиков Олексій Юрійович, 25.05.1975 р.н.
193.    Балакшей Микола Миколайович, 05.06.1982 р.н.
194.    Шевчук Андрій Сергійович, 04.06.1979 р.н.
195.    Ковешніков Сергій Іванович, 29.12.1962 р.н.
196.    Зінченко Олексій Володимирович, 24.03.1977 р.н.
197.    Заграничний Валентин Анатолійович, 09.12.1978 р.н.
198.    Красов Дмитро Володимирович, 01.11.1975 р.н.
199.    Корнафель Євгеній Вадимович, 18.06.1989 р.н.
200.    Романцов Ігор Сергійович, 15.01.1982 р.н.
201.    Деребченко Андрій Васильович, 26.09.1981
202.    Усенко Володимир Всеволодович, 24.06.1965 р.н.
203.    Польський Дмитро Олександрович, 23.10.1988 р.н.
204.    Колодій Сергій Володимирович, 04.02.1981 р.н.
205.    Ходак Віктор Григорович, 29.09.1987 р.н.
206.    Баранов Роман Олександрович, 11.01.1978 р.н.
207.    Вільковський Володимир Вікторович, 20.07.1983 р.н.
208.    Слободенюк Роман Олександрович, 12.01.1990 р.н.
209.    Солодовник Євген Олегович, 15.07.1991 р.н.
210.    Невідомий труп — 29.08.2014 між населеними пунктами Іловайськ-Старобешево. Запорізьке СМЕ 3191. Згідно допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
211.    Невідомиий труп — 29.08.2014 між населеними пунктами Іловайськ-Старобешево. Запорізьке СМЕ 3192. Згідно допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
212.    Невідомий труп — 29.08.2014 між населеними пунктами Іловайськ-Старобешево Донецької обл. Запорізьке СМЕ 3194. Згідно: допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
213.    Невідомий труп — загинув 29.08.2014 між населеними пунктами Іловайськ-Старобешево. Запорізьке СМЕ 3206. Згідно: допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
214.    Невідомий труп — Загинув 29.08.2014 між населеними пунктами Іловайськ-Старобешево. Запорізьке СМЕ 3207. Згідно допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
215.    Невідомий труп — 29.08.2014 між населеними пунктами Іловайськ-Старобешево. Запорізьке СМЕ 3209. Згідно допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
216.    Невідомий труп — 29.08.2014 між населеними пунктами Іловайськ-Старобешево. Запорізьке СМЕ 3210. Згідно: допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
217.    Невідомий труп — 29.08.2014 між населеними пунктами Іловайськ-Старобешево. Запорізьке СМЕ 3226. Згідно: допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
218.    Невідомий труп — 29.08.2014 між населеними пунктами Іловвайськ-Старобешево. Запорізьке СМЕ 3234. Згідно: допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
219.    Невідомий труп — 29.08.2014 між населеними пунктами Іловвайськ-Старобешево. Запорізьке СМЕ 3238. Згідно: допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
220.    Невідомий труп — 29.08.2014 між населеними пунктами Іловвайськ-Старобешево. Запорізьке СМЕ 3251. Згідно: допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
221.    Невідомий труп — 29.08.2014 між населеними пунктами Іловвайськ-Старобешево Донецької обл. Запорізьке СМЕ 3256. Згідно: допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
222.    Невідомий труп — 29.08.2014 між населеними пунктами Іловвайськ-Старобешево. Запорізьке СМЕ 3269. Згідно: допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
223.    Невідомий труп — 29.08.2014 між населеними пунктами Іловвайськ-Старобешево. Запорізьке СМЕ 3276. Згідно: допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
224.    Невідомий труп — 29.08.2014 між населеними пунктами Іловвайськ-Старобешево. Запорізьке СМЕ 3277. Згідно: допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
225.    Невідомий труп — 29.08.2014 між населеними пунктами Іловвайськ-Старобешево. Запорізьке СМЕ 3279. Згідно: допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
226.    Невідомий труп — 29.08.2014 між населеними пунктами Іловвайськ-Старобешево. Запорізьке СМЕ 3280. Згідно: допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
227.    Невідомий труп — 29.08.2014 між населеними пунктами Іловвайськ-Старобешево. Запорізьке СМЕ 3286. Згідно: допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
228.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 3748 (076). Згідно: допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
229.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 3750 (111). Згідно: допиту судово-медичного експерту «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Конєва О.М., допиту фельдшера-лаборанта «ЗОБ СМЕ» м. Запоріжжя Соляник Т.О. та записів в журналі реєстрації трупів.
230.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 3751 (118). Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
231.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 3753. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
232.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 3757. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
233.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 3758. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
234.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 3762. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
235.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 3767. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
236.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4040 (106). Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
237.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4042/096. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
238.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4043(098). Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
239.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4044. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
240.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4045/107. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
241.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4047. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
242.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4054. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
243.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4055. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
244.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4057. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
245.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4058. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
246.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4059 (117). Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
247.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4060. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
248.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4147 (073). Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
249.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4148 (071). Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
250.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4149 (144). Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
251.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4152 (099). Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
252.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4153. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
253.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4154 (061). Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
254.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4157 (063). Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
255.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4159 (077). Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
256.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4162 (062). Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
257.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4164. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
258.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4165. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
259.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4166. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
260.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4184-030. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
261.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4185. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
262.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4187/024. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
263.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4188. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
264.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4189 (031). Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
265.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4192 (020). Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
266.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4193 (019). Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
267.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4195. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
268.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4196. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
269.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4202 (б/н). Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
270.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4222. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
271.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4223. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
272.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. Запорізьке СМЕ 4226. Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
273.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. 4227 — Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
274.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. 4228 — Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
275.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. 4229 — Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
276.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. 4270 — Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
277.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. 4271 — Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
278.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. 4272/0146 — Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
279.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. 4273/023 — Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
280.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. 4274 — Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
281.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. 4275/045 — Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
282.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. 4277 — Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
283.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. 4278 — Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
284.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. 4279 — Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
285.    Невідомий труп — Наприкінці серпня 2014 року в результаті нападів НЗФ біля м. Іловайськ. 4293 — Згідно записів журналу обласного бюро СМЕ м. Запоріжжя.
286.    Невідомий труп — З зони АТО доставлено труп бійця у Дніпропетровське СМЕ 590/ЛЕ/105. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
287.    Невідомий труп — з зони АТО доставлено труп бійця    Дніпропетровське СМЕ 593-ЛЕ. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
288.    Невідомий труп — з зони АТО доставлено труп бійця    Дніпропетровське СМЕ 594 – ЛЕ. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
289.    Невідомий труп — 25-35 років, з зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 595/ЛЕ/178.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
290.    Невідомий труп — 25-35 років, з зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 597/ЛЕ/167. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
291.    Невідомий труп — 25-35 років, з зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 601/ЛЕ/143. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
292.    Невідомий труп — 25-30 років, з зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 602/ЛЕ/107.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
293.    Невідомий труп — 25-35 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 604/ЛЕ/108.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
294.    Невідомий труп — 25-35 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 605/ЛЕ/109. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П
295.    Невідомий труп — 25-35 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 608/ЛЕ/165. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
296.    Невідомий труп — З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 611-ЛЕ/133. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
297.    Невідомий труп — з зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 614/ЛЕ/157. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
298.    Невідомий труп — з зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ. 617/ЛЕ/160. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
299.    Невідомий труп — 20-30 років, з зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 618/ЛЕ/134. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
300.    Невідомий труп — З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 619-ЛЕ/161. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
301.    Невідомий труп — 25-35 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 620/ЛЕ/112. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
302.    Невідомий труп — 25-30 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 621/ЛЕ/113. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
303.    Невідомий труп — 25-30 років, з зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 622-ЛЕ/206. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
304.    Невідомий труп — 40-65 років, з зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 623-ЛЕ/205.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
305.    Невідомий труп — 20-30 років, з зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 624/Е/169. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
306.    Невідомий труп — з зони АТО доставлено труп бійця    Дніпропетровське СМЕ 626-ЛЕ/144. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
307.    Невідомий труп — 20-30 років, з зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 627/Е/170. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
308.    Невідомий труп — 20-40 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 628/ЛЕ/188. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
309.    Невідомий труп — З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 630/ЛЕ/114. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
310.    Невідомий труп — 20-30 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 631/ЛЕ/180. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
311.    Невідомий труп — 20-30 років, з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 632/ЛЕ/171. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
312.    Невідомий труп — 20-30 років, з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 623/Е/171. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
313.    Невідомий труп — 20-40 років З зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 633/ЛЕ/186.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
314.    Невідомий труп — 20-30 років З зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 634/ЛЕ/181. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
315.    Невідомий труп — 20-30 років З зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 636-ЛЕ/203. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
316.    Невідомий труп — 20-30 років З зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 636-Е.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
317.    Невідомий труп — 20-40 років, з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 637. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
318.    Невідомий труп — з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 639/ЛЕ/153. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
319.    Невідомий труп — 20-30 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 640/ЛЕ/182.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
320.    Невідомий труп — 25-35 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 641-ЛЕ/202.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
321.    Невідомий труп — 20-30 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 642/ЛЕ/183. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
322.    Невідомий труп — 20-30 років, з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 643/Л.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
323.    Невідомий труп — 25-30 років, з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 644/ЛЕ/117.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
324.    Невідомий труп — 25-35 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 645-ЛЕ/201.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
325.    Невідомий труп — 25-35 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 646-ЛЕ/200.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
326.    Невідомий труп — З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 647/ЛЕ/118. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
327.    Невідомий труп — 35-45 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 648/ЛЕ/199.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
328.    Невідомий труп — 25-35 років, з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 650/Е/172. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
329.    Невідомий труп — 20-40 років, з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 651/ЛЕ/184.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
330.    Невідомий труп — 25-30 років, з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 653/ЛЕ/120.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
331.    Невідомий труп — 25-35 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 654/ЛЕ/121. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
332.    Невідомий труп — 20-30 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 656 -ЛЕ/146.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
333.    Невідомий труп — 20-30 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 658/Е/173.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
334.    Невідомий труп — 20-30 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 661-ЛЕ/196.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П
335.    Невідомий труп — з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 663/Л-Е/138. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
336.    Невідомий труп — З зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 664-ЛЕ/148. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
337.    Невідомий труп — 30-40 років, з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 666/ЛЕ/123.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
338.    Невідомий труп — з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 667/ЛЕ/124. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
339.    Невідомий труп — 25-35 років, з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 668/ЛЕ/195. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
340.    Невідомий труп — 25-35 років, з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 669-ЛЕ/194. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
341.    Невідомий труп — 25-35 років, з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 671/Л.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
342.    Невідомий труп — 25-35 років, з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 671-ЛЕ/147.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
343.    Невідомий труп — 25-30 років, з зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 672/ЛЕ/125.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
344.    Невідомий труп — 20-40 років, з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 673/ЛЕ/187.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
345.    Невідомий труп — з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 674/ЛЕ/156. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
346.    Невідомий труп — з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 675-ЛЕ/149. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
347.    Невідомий труп — 20-30 років, з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 676/ЛЕ/164.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
348.    Невідомий труп — з зони АТО доставлено труп бійця в  Дніпропетровське СМЕ 677/Л-Е/136.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
349.    Невідомий труп — з зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 678/ЛЕ/154. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
350.    Невідомий труп — 30-40 років, з зони АТО доставлено труп бійця    Дніпропетровське СМЕ    679/Л.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
351.    Невідомий труп — 30-40 років, з зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 679/Е/175. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
352.    Невідомий труп — 25-35 років, з зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 680-ЛЕ/193.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
353.    Невідомий труп — 20-40 років,з зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 682.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
354.    Невідомий труп — 20-40 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 682/Л.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
355.    Невідомий труп — 20-40 років З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 682/ЛЕ/189.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
356.    Невідомий труп — З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 683/ЛЕ/155. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
357.    Невідомий труп — З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 686-Е/Л/191. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
358.    Невідомий труп — З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 687/Л-Е/135. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
359.    Невідомий труп — З зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 715/Л. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
360.    Невідомий труп — З зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 716/Л. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
361.    Невідомий труп — 25-35 років, з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 718-Л.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
362.    Невідомий труп — 25-35 років, з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 719-Л.    Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П
363.    Невідомий труп — З зони АТО доставлено труп бійця Дніпропетровське СМЕ 720/Л. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
364.    Невідомий труп — З зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 721/Л. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
365.    Невідомий труп — з зони АТО доставлено труп бійця в Дніпропетровське СМЕ 722/Л. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.
366.    Невідомий труп — з зони АТО доставлено труп бійця в  Дніпропетровське СМЕ 724/Л. Згідно допиту заступника начальника КЗ «Дніпропетровського обласного бюро СМЕ» Савченка С.В. та завідувача Ленінського КЗ «ДОБ СМЕ» Титарчука І.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ставьте репост!
Как можно больше людей должны знать об этом.
24.07.15 в ДТП в Киеве погиб майдановец Роман Радченко (танчик).Сбили на автомобиле и скрылись.
24.07.15 в ДТП в Хмельницкой области погиб майдановец Андрей Лужняк.

26.07.2015 Один из командиров полка «Азов» Ярослав Бабич, обнаружен повешенным.

Украинцы не молчим! Я готова кричать об этом!

Светлая память! Герои не умирают.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Погибший вчера в Широкино (район Мариуполя) Донецкой области житель Одесской области Дмитрий «Спасатель» Иванов, который воевал в рядах батальона Нацгвардии «Донбасс», уже несколько месяцев не числится в рядах пожарно-спасательной части Ананьева.

 

Об этом «Думской» рассказали сослуживцы мужчины.

По их словам, Дмитрий был уволен из ГСЧС сразу после того, как уехал на фронт

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Печальная весть: ночью в госпитале Бундесвера город Ульм умер наш военнослужащий — 18-летний Григорий Диянов. Вечная память герою! Соболезнования родным!», — написал посол. Источник: http://censor.net.ua/n330924

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Андрей Деревченко Погиб в 27 августа 2014 года в котле под Иловайском в следствие обстрела градами БТР, в котором он находился. Андрей умер от множественных переломов костей и повреждений внутренних органов. Идентифицировать тело удалось только в феврале 2015-го по анализу ДНК. Похоронен 20 февраля 2015-го в селе Вишняки Хорольского района. Почти полгода Андрей числился как пропавший без вести. А.Деревченко был призван 2 августа 2014 года из кременчугского военкомата и служил в воинской части в Калугин-Башкировке, Чугуевского район
Больше читайте тут:

Андрей Деревченко Погиб в 27 августа 2014 года в котле под Иловайском в следствие обстрела градами БТР, в котором он находился. Андрей умер от множественных переломов костей и повреждений внутренних органов. Идентифицировать тело удалось только в феврале 2015-го по анализу ДНК. Похоронен 20 февраля 2015-го в селе Вишняки Хорольского района. Почти полгода Андрей числился как пропавший без вести. А.Деревченко был призван 2 августа 2014 года из кременчугского военкомата и служил в воинской части в Калугин-Башкировке, Чугуевского района.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Близько тисячі сумчан прийшли попрощатись з загиблим в зоні АТО 18-річним Ігорем Гольченком із позивним «Ернесто». Після панахиди люди пройшли траурною ходою до Алеї слави на Центральному кладовищі міста, де Ігора поховали поруч з іншими загиблими в АТО. Хлопець служив у добровольчому батальйоні «Азов». Ігор загинув 14 лютого 2015 поблизу села Широкіно, рятуючи свого товариша по службі.

 

випускник філологічного факультету Володимир Труш.

 

 

В суботу, 31 жовтня, близько десятої ранку в районі Авдіївки Донецької області загинув старший викладач факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка, випускник філологічного факультету Володимир Труш.

Як повідомив викладач факультету журналістики ЛНУ Богдан Тихолоз н підірвався на міні біля Авдіївки разом із бойовим товаришем Віталієм Кравченком (псевдо «Гектор»), перед тим командиром роти, а віднедавна заступником комбата.

Тихолоз наголосив, що 38-річний Володимир Труш став першим з викладачів ЛНУ, який загинув на Донбасі. «Перший (і, дай Боже, щоб останній!) із професорсько-викладацького складу нашого Університету, хто вже не повернеться з цієї клятої неоголошеної війни – живим», – написав Тихолоз.

«…Володя зробив свій вибір свідомо і чесно, коли в той самий день, як отримав повістку, з’явився у військкомат. І потім підтвердив його, цей вибір, – ще не раз.

Інакше не міг. Не хотів. Був так вихований», – додав викладач.

Володимир Труш загинув на місці. Його товариш Віталій Кравченко, з яким він підірвався на розтяжці, помер вже по дорозі до лікарні.

Віталій Кравченко був капітаном, заступником командира 2-го механізованого батальйону 53-ї окремої бригади. Мешкав на Львівщині, у Раві-Руській. За фахом — військовий. У серпні 2014 року Віталій Кравченко добровільно зголосився на мобілізацію. Після року служби погодився залишитись в АТО ще на півроку.

Володимир Васильович Труш закінчив філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка у 2000 році. В період з 2000 по 2002 рр. – був старшим лаборантом кафедри бібліотекознавства і бібліографії; з 2000 по 2004 рр. навчався в аспірантурі.

У період з 2001 по 2002 рр. обіймав посаду заступника декана філологічного факультету, а з 2003 по 2006 рр. був заступником декана факультету культури і мистецтв.

1 січня 2016 року під Горлівкою загинув нетішинець ГОЛЮК НАЗАР, боєць ударної роти батальйону Айдар. Куля пройшла крізь серце. Вічна пам»ять і слава Герою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5 thoughts on “Герої не вмирають! Герої України посмертно — загиблі українські військові в АТО. Хрест Ісуса захищає Україну.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *